Залізо-марганцеві конкреції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Залізо-марганцева конкреція
Жовна залізо-марганцевих конкрецій.

Залізо-марганцеві конкреції (рос. железо-марганцевые конреции, англ. iron-manganese concretions, нім. Eisenmangankonkretionen f pl) – аутигенні мінеральні структури гідрооксидів заліза і марганцю з включенням інш. елементів на дні озер, морів і океанів. Найбільше поширені в пелагічних районах Світового ок.

Історія[ред.ред. код]

Уперше вивчені англ. експедицією на судні “Челленджер" в 1872-76рр.

Характеристика[ред.ред. код]

Глибоководні З.-м.к. залягають перев. на поверхні дна або у верх. шарах четвертинних осадів у вигляді моношару, збігаючись з ареалами гранично низьких швидкостей осадонакопичення. Продуктивність вимірюється від 1 кг/м² до 50-70 кг/м². При високих концентраціях утворюють характерні “бруківки". За морфологічними ознаками виділяються власне конкреції, брилові та плитоподібні утворення і кірки на поверхні порід. Конкреції мають еліпсо-, куле-, коржевидну, плитчасту, гроноподібну форму. Розміри З.-м.к. коливаються від часток мм (мікроконкреції) до м, в сер. становлячи 3-4 см. Як правило, конкреція складається з ядра і рудної оболонки. Ядра - уламки різноманітних порід, органогенні залишки, мінеральні зерна. Тв. 1-4. Густина сухих З.-м.к. 1,6-2,7. Мінерали заліза представлені гідрогематитом, гідроґетитом, гематитом, фероксигітом, лепідокрокітом, мінерали марганцю - вернадитом, тодорокітом, бернеситом, рансьєїтом, криптомеланом, браунітом, вудрафітом, піролюзитом, рамсделітом, неутитом. Серед глинистих мінералів переважають монморилоніт і нонтроніт. Класичний матеріал містить уламки вулканічного скла, кварцу, польового шпату, апатиту тощо. З.-м.к. містять: Mn - 16,02%; Fe 15,55%, Si - 8,6%, інші елементи в межах 2 і менше %. З.-м.к. - перспективна рудна сировина.

Література[ред.ред. код]