Мінерали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Мінерал)

Різноманітні мінерали

Мінера́ли (рос. минералы, англ. minerals, нім. Minerale n pl) – природні хімічні сполуки, що входять до складу земної кори, однорідні за своєю фізичною будовою та хімічним складом. Наука, що вивчає мінерали зветься мінералогією.

У вузькому значенні, мінерал - природна хімічна сполука кристалічної будови, що утворюється внаслідок прояву геологічного процесу. Ця дефініція є найбільш визнаною (А.Г. Булах, 1977) й охоплює передусім типові (обов’язкові, прямі) природні об’єкти, які є складовими частинами гірських порід, руд і утворились внаслідок прояву геологічних процесів на (в) Землі або інших космічних тілах.

У широкому розумінні поняття, до мінералів зараховують також рідини – нафту, мінеральну воду і т.д. та природний газ – прим. ред.

Число відкритих мінералів зростає з року в рік і нині перевищую 4000. Від пізньолат. “minera” – рудник, рудна жила, руда.

[ред.] Історія терміну

Поняття “мінерал” виникло давно й з того часу безперервно змінюється відповідно до зміни змісту мінералогії. На початковому етапі її розвитку термін “мінерал” був синонімом терміна “копалина” й охоплював власне мінерали (в сучасному розумінні), гірські породи, руди та скам’янілості.

[ред.] Загальна характеристика мінералів

Нині мінералогія досягла такого консолідованого стану розвитку, що чітко окреслилося коло її об’єктів дослідження, якими стали мінерали-кристали будь-якої форми. Отже, основна сутність мінералу – кристалічний стан, обумовлений закономірним розташуванням будівельних частинок (атомів, йонів, молекул) у просторі й підпорядкований законам симетрії. Відтак, некристалічні (тверді) природні утворення (речовини з аморфним, метаміктним, інколи колоїдним станом) не є мінералами. Їх рекомендовано віднести до іншої множини сполук – мінералоїдів. Однак останні є повнокровними об’єктами мінералогії або суміжних наук, оскільки генетично й парагенетично пов’язані з мінералами.

Нетрадиційними об’єктами дослідження в мінералогії є хімічні сполуки кристалічної структури, які штучно отримує (синтезує) людина; сполуки, що виникають внаслідок перетворення, часто довільного, техногенних продуктів – териконів шахт, відходів підприємств, атомних електростанцій тощо, а також каміння, що утворюється в організмі людей, тварин, рослин. Всі ці сполуки є назагал другорядними об’єктами мінералогії й їх доцільно відповідно називати так: штучні мінерали, техногенні мінерали, біомінерали.

Мінерали існують в природі поодиноко у вигляді мінеральних індивідів (кристалів-багатогранників або кристалів-зерен) або, що буває значно частіше, утворюють між собою зростки агрегати (мономінеральні або полімінеральні). Останні переважають. Зростки бувають закономірні та випадкові. Мінеральні індивіди складають всі камені (гірські породи, руди), тобто складають весь мінеральний світ подібно індивідам-організмам, які складають світ тварин і рослин. У природі існує величезна кількість мінеральних індивідів, які своїм існуванням фіксують дискретність мінерального світу, є одиничними об’єктами мінералогії й являють собою конкретну форму існування мінеральних видів.

[ред.] Класифікація мінералів

Класифікація мінералів – розподіл мінералів на систематичні одиниці на основі їх спільних ознак (зовнішніх, геологічних, хімічних, кристалографічних, геохімічних і кристалохімічних). В залежності від того, яким ознакам надається перевага, класифікації мінералів поділяються на хімічні, геохімічні, геологічні, кристалографічні, кристалохімічні і за зовнішніми ознаками.

Найбільш сучасною є класифікація кристалохімічна, в основу якої покладено взаємозв’язок між хімічним складом і будовою мінералів, а також їх властивостями і морфологічними особливостями. За цими ознаками всі мінерали поділяють на типи, класи, підкласи, відділи і групи.

За кристалохімічною класифікацією виділяють:

I. Самородні елементи,інтерметалічні сполуки

II. Сульфіди, Сульфосолі