Захвалинський Сергій Іванович
| Сергій Іванович Захвалинський | |
|---|---|
 Хорунжий майорМайор УНР (в еміграції) | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1 липня 1902 м. Носівка, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія,  Російська імперія |
| Смерть |
3 серпня 1977 (75 років) м. Трентон,  США |
| Поховання |
Цвинтар святого Андрія, Саут-Баунд-Брук |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР |
| Псевдо | «Орлик» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
УНР |
| Рід військ |
 Армія УНР |
| Війни / битви |
Українсько-радянська війна Перший зимовий похід Друга світова війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Захвалинський Сергій Іванович (псевдо «Орлик»; 1 липня 1902, м. Носівка, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія — 3 серпня 1977, Трентон, США) — учасник бою під Крутами в січні 1918 на боці УНР, хорунжий Армії УНР.
Життєпис[ред. | ред. код]
Учасник бою під Крутами в складі 1-ї Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Старшина Кінного полку імені Максима Залізняка (1920—1921). Уславився тим, що на чолі кінного роз'їзду з шаблею наголо взяв у полон цілу роту більшовиків[1]. Отримав звання хорунжого.
Учасник Першого Зимового Походу.
Напередодні Другої світової війни разом з дружиною та донькою проживав у Подєбрадах та Празі (Чехословаччина) у великій скруті. Тут він здобув фах інженера (випускник Чеської політехніки, Прага, 1931), працював виховником в українській гімназії в Модржанах, в українських організаціях і товариствах на Закарпатті. У 1935 році працював учителем державної школи у селі Рокосово.
Коли Закарпатська Україна боролася за свою незалежність, він одним із перших вступив до Карпатської Січі.
За контрактом служив офіцером (у званні майор) у польській армії.
Старшина українського шуцманшафту у складі німецької армії (1941—1944). 1941-му очолював українські військові формування в Києві[1]. Після Другої світової війни мешкав на еміграції в Німеччині, потім в США.
Працював виховником в українських організаціях й товариствах Німеччини та США.
3 травня 1969 р був обраний заступником голови орденської ради Залізного Хреста «За Зимовий похід і бої». Цей склад ради було затверджено президентом УНР в еміграції 27 червня 1969[2].
Похований на цвинтарі у Саут-Баунд-Брук у США[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою. Портал АНТИКОР. Архів оригіналу за 28 листопада 2018.
- ↑ = НАГОРОДНА СПРАВА УРЯДІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ, 1917-1992 [Архівовано 2 грудня 2018 у Wayback Machine.] НАН України
- ↑ Захвалинський Сергій. Віртуальний військовий некрополь Армії Української Народної Республіки і Української Держави - 1914-1936. Архів оригіналу за 9 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ті, що вижили. 37 портретів крутянців [Архівовано 27 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою [Архівовано 28 листопада 2018 у Wayback Machine.]
- Захвалинський Сергій Іванович. Енциклопедія Носівщини. Архів оригіналу за 4 травня 2021.
- Наймолодший крутянець
