Перший зимовий похід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пе́рший зимови́й похі́д — похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.)

Учасники Першого Зимового походу 1919–1920 років

Головним завданням Зимового походу було збереження армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій.

Наприкінці листопада 1919 року рештки Армії УНР (6 листопада 1919 р. УГА відкололася і увійшла до складу Добровольчої армії генерала Денікіна) опинилися у так званому «трикутнику смерті» (Любар — Чортория — Миропіль). Тут українські частини було стиснуто трьома арміями — Червоною, Добровольчою та польською, до того ж вони потерпали від епідемії тифу.

6 грудня 1919 р. на військовій нараді у Новій Чорториї було остаточно вирішено здійснити армією УНР партизанський рейд тилами Денікіна. У поході тилами більшовиків і денікінців взяло участь близько 10000 осіб. Проте сам бойовий склад частин нараховував 2000 багнетів, 1000 шабель та 14 гармат. 75 % загальної кількості складали штаби частин, немуштрові частини, обози і транспорти хворих.

21 січня 1920 року в селі Гусівка, Єлисаветградського повіту відбулася нарада командуючих дивізіями армії Зимового походу, вирішено прорвати більшовицьке запілля окремими колонами, рухаючись до району Черкаси — Чигирин — Канів. До складу південної колони отамана М. Омеляновича-Павленка увійшла Запорізька дивізія, 3-й кінний полк і штаб армії, до складу північної колони отамана Ю. Тютюнника — Київська та Волинська дивізії. Колони рухались різними маршрутами, дезорганізуючи комунікації Червоної армії.

Бойовий склад[ред.ред. код]

Армію, перед вирушенням у похід було поділено на чотири збірні групи:

  • Запорізька збірна група або Запорізький корпус з усіма частинами, що до нього раніше входили, за винятком Гайдамацької бригади Волоха.
  • Київська збірна група, що складалася з 5-ї та 12-ї Селянських дивізій, полку Морської піхоти, частин Залізної дивізії та Корпусу Січових Стрільців.
  • Волинська Збірна група, що складалася: з 1-го збірного полку (до складу якого входили й рештки Північної дивізії), 2-го збірного пішого полку, з решток 2-ї дивізії («Запорізької Січі») з 4-го полку сірожупанників, (походженням з 4-ї дивізії сірожупанників), 2-го кінного ім. Залізняка полку, кінного полку ім. Гетьмана Мазепи та Волинської гарматної бригади, що утворилась з решток гарматних частин згаданих вище 3-х дивізій.
  • 3-тя Стрілецька дивізія або група, до складу якої входили частини тієї ж 3-ї стрілецької дивізії, Спільна Юнацька школа.

Українська армія Зимового походу складалась із:

Бойовий склад Дієвої армії УНР Зимового походу на 6 травня 1920 року налічував: 2100 багнетів та 580 шабель. Загальна кількістю 4319 осіб при 81-ому кулеметі та 12 гарматах.

Маршрут[ред.ред. код]

Детальний опис маршруту Армії Української Народної Республіки у Першому зимовому поході наведений у спогадах Михайла Омеляновича-Павленка.

Марш Запорізької дивізії[ред.ред. код]

Марш Київської дивізії[ред.ред. код]

Марш Волинської дивізії[ред.ред. код]

Бої[ред.ред. код]

За весь рейд запіллям ворога пройдено 2500 кілометрів, проведено більше 50-ти успішних боїв.

Маршрут Першого Зимового походу пролягав територіями нинішніх Житомирської (Романівський, Любарський, Чуднівський р-ни), Київської (Тетіївський р-н), Черкаської (майже всі райони), Кіровоградської (майже всі райони), Миколаївської (Врадіївський, Доманівський, Вознесенський, Єланецький, Новобугський, Казанський р-ни), Одеської (Миколаївський, Любашівський, Ананіївський, Балтський р-ни), Вінницької (в 1919 - Хмільникський, Калинівський, Козятинський, Липовецький, Погребищенський, Оратівський, закінчення походу - Чечельницький, Бершадський, Тростянецький, Крижопільський, Томашпільський, Ямпільський, Тульчинський, Піщанський р-ни).

Основні битви були під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьївом і Балтою.

Наслідки і значення[ред.ред. код]

За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду національно-визвольних змагань в Україні в 1917 — 1921 років, під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Була здійснена головна найважливіша мета — збережена армія УНР. Зимовий похід дав зразки характерної партизанської війни.

Усі учасники Зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав «безапеляційно перше місце».

Стратегічне значення Зимового Походу можна коротко звести до таких пунктів:

1. Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не тількищо була збережена, але й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осни 1919 року, знову піднявся.  

2. Зимовий Похід приспішив ліквідацію Добровольчої армії Денікіна. 

3. Завдяки Зимовому Походові в українській державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи державности - влада, населення, територія - всі ці 5 місяців були в руках Української Народньої Республіки - в різний час, в різних місцях, але все на території України. 

4. Існування армії Зимового Походу уможливило українській делегації у Варшаві твердіше ставитися до свого польського контр-партнера, ніж коли б уряд український не мав жадної збройної сили. 

5. Зимовий Похід спричинився до значного піднесення національної свідомості серед широких мас українського населення. Завдяки Зимовому Походові т. зв. „білий рух,, був остаточно скомпромітований. Українське населення остаточно пізнало всю облуду тих гасел, що їх несла армія Денікіна. Українські частини населення зустрічало з радістю, як своє військо і свою владу. 

6. Це піднесення національної свідомости було остільки сильне, що і більшовикам довелося змінити свою тактику. Коли в році 1919 вони йшли в Україну, вони йшли як інтернаціоналісти, з повною неґаціею кожних проявів національного почуття. Портрети Шевченка нищилися, українська мова була ознакою контрреволюції. У 1920 році Нарком військових справ видав свій відомий декрет, в якому наказувалося цілком інше ставлення до українського населення. З цього, власне, часу починається НЕП в національному питанні, що провадив до так званої „українізаці'Г . Большевики побачили, що треба інших методів боротьби ніж заборона і нищення. Послаблення тиску на українство в результаті спричинилося до спонтанного розвитку української культури, що носить назву українського відродження 20-тих років. 

7. І нарешті: Зимовий Похід створив і залишив назавжди традиції української збройної боротьби в запіллі ворога, традиції, що чверть віку пізніше воскресли в ділах і чинах різних повстанських груп в Україні. [7]  

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]