Західна Волинь
Західна Волинь — історико-етнографічна область у межах більшої історичної області Волинь. В етнографічному значенні, охоплює південну частину вже колишнього Володимир-Волинського, колишні Іваничівський, Горохівський, Локачинський (за винятком кількох сіл на північ від шляху з Володимира-Волинського до Луцька), Луцький райони Волинської та Сокальський, Радехівський і Кам’янсько-Бузький райони Львівської області.[1] На заході межує з Холмщиною уздовж Західного Бугу, на півночі — із Західним Поліссям по лінії із заходу на схід через міста Володимир — Луцьк — Олика[2], на сході від решти Волині (центральної та східної) відділяється по південній притоці Прип’яті річці Стир, а південна межа Західної Волині накладається на південні кордони Сокальського, Радехівського і Кам’янсько-Бузького районів.
В історично-політичному сенсі, особливо в історіографії, під Західною Волинню часто розуміють території Волинської та Рівненської областей зі східною межею по річці Горинь як частину Волині, яка з 1920 по 1939 рік належала Польщі, входячи до складу Волинського воєводства, хоча етнографічно під польською владою в ті роки перебувала як Західна, так і Центральна Волинь.[3][4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Тетяна Шемберко. Календарно-обрядовий фольклор західної Волині: динаміка побутування, жанри, мотиви, поетика. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
- ↑ Степан Макарчук. Західна Волинь у 20–30-х роках ХХ ст. (етносоціальні та політичні відносини в краї) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2018. Процитовано 26 грудня 2018.
- ↑ Білоцерківський В. Я. Возз'єднання українських земель у складі СРСР // Історія України / (навчальний посібник). — К. : Центр навчальної літератури, 2007. — 536 с. — ISBN 966-7858-45-6.
- ↑ С. А. Макарчук. Історичні етнотопоніми й етноніми (народоназви) українського народу // Етнографія України / (навчальний посібник). — Львів : «Світ», 2004. — 520 с. — ISBN 966-603-371-2.