Зелений Гай (Стародубський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Зелений Гай
рос. Зелёный Гай
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Брянська область
Муніципальний район Стародубський район
Поселення Стародубський муніципальний округ
Основні дані
Населення 32 осіб (2010)
Географічні координати: 52°40′34″ пн. ш. 32°45′26″ сх. д. / 52.67629600002777579° пн. ш. 32.75743800002777562° сх. д. / 52.67629600002777579; 32.75743800002777562Координати: 52°40′34″ пн. ш. 32°45′26″ сх. д. / 52.67629600002777579° пн. ш. 32.75743800002777562° сх. д. / 52.67629600002777579; 32.75743800002777562
Часовий пояс UTC+3:00
Мапа
Зелений Гай (Росія)
Зелений Гай
Зелений Гай

Зелений Гай (Брянська область)
Зелений Гай
Зелений Гай

Мапа

Зелений Гай - селище в Стародубському муніципальному окрузі Брянської області.

Географія[ред. | ред. код]

Знаходиться в південній частині Брянської області на відстані приблизно 8 км по прямій на північ від районного центру міста Стародуб.

Історія[ред. | ред. код]

Засновано селище в середині 1920-х років. Працювали колгоспи «Зелений Гай» та ім. Гагаріна[1]. До 2019 року населений пункт входив до складу Мохонівського сільського поселення, з 2019 по 2021 до складу Запольськохалієвицького сільського поселення Стародубського району до їх скасування.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення: 55 осіб у 2002 році (росіян 100 %)[2], 32 особи у 2010 році[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зелёный Гай. Родной Брянск, милая сердцу Брянщина. Архів оригіналу за 11 вересня 2022. Процитовано 11 вересня 2022.
  2. Коряков Ю.Б. База данных "Этно-языковой состав населённых пунктов России". lingvarium.org. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 11 вересня 2022.
  3. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года в Брянской области. Том 1. Численность и размещение населения Брянской области. — Брянск : Федеральная служба государственной статистики. Территориальный орган федеральной службы государственной статистики по Брянской области, 2012. Архівовано з джерела 23 липня 2021