Землекоп голий

Голий землекоп, або "піщане цуценя" (Heterocephalus glaber) — невеликий підземний ссавець з родини землекопові (Bathyergidae), що практично не має шерсті, з непропорційно великою головою. Становлять великий інтерес для зоологів, тому що живуть колоніями, що складаються зі стерильних робочих тварин і однієї самки - королеви, здатної до самостійного відтворення потомства. Спостереження за цими тваринами дає можливість вивчення того, як за дарвінівською теорією еволюції стало можливим одержувати потомство стерильних тварин одного покоління за іншим.

Зовнішні характеристики

Дрібні холоднокровні гризуни з довжиною тіла 8-10 см, хвіст 3-4 см. Вага 30-35 г, королеви важать 50 г, окремі досягають до 80 г. Тварини ідеально адаптовані до підземного способу життя, більшість особин майже ніколи не піднімаються на поверхню. Очі мають непропорційно малі 0.5мм, напівсліпі. Гострий слух, попри майже редуковані вушні раковини. Гарно розвинуті нюх та дотик. Ґрунт риють передніми зубами, що виступають вперед, настільки, що губи при цьому залишаються закриті, завдяки чому ґрунт не потрапляє до рота. М'язи щелеп до 25% від загальної м'язової маси.
Мають короткі і тонкі ноги, які будучи вдало розміщеними дозволяють тварині рухатися із однаковою швидкістю як вперед так і назад. Лисі, майже повністю відсутній волосяний покрив тіла, густе волосся росте лише між пальцями лап, завдяки чому збільшується їх площа, що полегшує копання. Шкіра зморшкувата, рожево-жовтуватого кольору.

Психо-соціальна поведінка

Піймані кротячі пацюки, що збилися в тісну групу.

Живуть кластерами в 75-80 особин. Єдиний вид ссавців, якому властива еусоціальність, тобто всі члени кластери є нащадками однієї королеви. Рядові члени колонії мають нормальну фертильність, проте не проявляють сексуальної активності. У випадку загибелі королеви кілька рядових самиць в запеклій боротьбі змагаються за її місце. Переможниця збільшується в розмірах завдяки збільшенню відстані поміж хребцями.

див. також

• Гризуни-землериї

Джерела

• Коробченко М. А., Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Підземні гризуни як життєва форма ссавців // Вісник Національного науково-природничого музею. — Київ, 2010. — Том 8. — С. 5–32.