Кенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Кенія
Jamhuri ya Kenya
Republic of Kenya

Прапор Кенії Герб Кенії
Прапор Герб
Девіз: "Harambee"(суахілі)
«Let us all pull together»
Гімн: Ee Mungu Nguvu Yetu
«О, Боже, творець усього»
[1]
Розташування Кенії
Столиця
(та найбільше місто)
Найробі
1°16′ пд. ш. 36°48′ сх. д. / 1.267° пд. ш. 36.800° сх. д. / -1.267; 36.800
Офіційні мови кісуахілі, англійська
Державний устрій Республіка
 - Президент Ухуру Кеніятта
 - Віце-президент Уільям Руто
Незалежність від Великої Британії 
 - Дата 12 грудня 1963 
 - Проголошення республіки 12 грудня 1964 
Площа
 - Загалом 580 367 км² (47-е)
 - Води (%) 2,3
Населення
 - оцінка липень 2005 р. 34 707 817a (34-е)
 - перепис 8 лютого 2007 р. 31 138 735
 - Густота 59/км² (140-е)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний 48,33 млрд. дол. США (76-е)
 - На душу населення 1445 дол. США (156-е)
ІРЛП  (2004) 0,491 (low) (152nd)
Валюта Кенійський шилінг (KES)
Часовий пояс EAT (UTC+3)
 - Літній час відсутній (UTC+3)
Домен інтернету .ke
Телефонний код +254
a According to cia.gov, estimates for this country explicitly take into account the effects of mortality due to AIDS; this can result in lower life expectancy, higher infant mortality and death rates, lower population and growth rates, and changes in the distribution of population by age and sex than would otherwise be expected.

Республіка Кенія (суах. і англ. Kenya) — держава на сході Африки, що межує на півночі з Південним Суданом і Ефіопією, на сході з Сомалі, на південному заході з Танзанією, на заході з Угандою, на південному сході омивається Індійським океаном. Площа 582600 км². Столиця Найробі.

Географічне положення[ред.ред. код]

Межує з Ефіопією на півночі, Сомалі на сході, Танзанією на південному заході, Угандою на заході і Південним Суданом на північному-заході. З південно-сходу омивається Індійським океаном. Майже посередині країни проходить екватор.

Політична система[ред.ред. код]

27 серпня 2010 р. набула чинності конституція, схвалена на референдумі 4 серпня 2010р. До цього діяла Конституція 1963 року, яка була прийнята у зв’язку з отриманням свободи від Великобританії. Нова конституція обмежує деякі повноваження президента, розширює громадянські права, сприяє проведенню земельної реформи.

Виконавча влада

Глава держави - президент, який обирається загальним прямим голосуванням терміном на 5 років і може бути переобраний ще раз. Вибори президента проводяться одночасно з парламентськими виборами. Головнокомандувач Збройними силами. У разі недієздатності або смерті президента його функції переходять до віце-президента на З-місячний термін, протягом якого в країні мають бути проведені президентські вибори.

Нинішній Президент Кенії - Угуру Кеніятта (Uhuru Kenyatta), син першого президента Кенії Джомо Кеніятти. Обраний на загальних виборах у березні 2013 року. Віце-президент - Вільям Руто (William Ruto).

Прем'єр-міністр Республіки Кенія очолює уряд (посада введена в 2008).

Законодавча влада

Законодавча влада складається з: Верхня палата — Сенат:
-Кожний з 47 округів має сенатора, якого обирають.
-Попередньо узгоджена кількість сенаторів — 60.
-Розглядає процес імпічменту Президента.
Нижня палата — Національна Асамблея
-Більшість членів Національної Асамблеї обираються прямим голосуванням.
-Кожна окружна асамблея обирає депутата-жінку, що гарантує щонайменше 47 жінок серед депутатів
Національної Асамблеї.
-Запланована кількість депутатів — 347.
-Голосуванням ініціює процес розслідування діяльності та імпічменту Президента.
Окружні асамблеї та виконавча влада.
-Країна поділяється приблизно на 47 округів, які співвідносні з теперішніми округами.
-Кожен округ має виконавчий орган, котрий очолює губернатор округа, обраний прямим голосуванням.
-Кожен округ має окружну асамблею, членами якої обирають представників муніципалітетів усієї країни.

Судова влада

Судова система складається з верховних суддів, суддів та інших працівників.
Судами вищої інстанції є Верховний Суд, Апеляційний Суд, Високий Суд.
Верховний Суд – найвищий судовий орган, що складається з головного судді, заступника головного судді та п’яти інших суддів. Цей суд розглядає апеляції з Апеляційного та Конституційного судів. Він також є найвищою інстанцією в процесі імпічменту Президента.
Апеляційний Суд – розглядає апеляції з Високого Суду і за дорученням Парламенту. Він складається щонайменше з 12 суддів та очолюється президентом, призначеним верховним суддею. Незалежна Комісія з судових справ скликається для участі в процесі призначення суддів. Вони подають список суддів Президенту на затвердження (ця стаття буде введена до дії після перехідного періоду).
Комісія складається з:

  • Суддя Верховного Суду – обирається членами Верховного Суду, очолює комісію.
  • Суддя Апеляційного Суду – обирається членами Апеляційного суду, очолює комісію.
  • Генеральний прокурор.
  • Два адвокати, жінка й чоловік, кожен з яких має принаймні 15 років досвіду, висунені уповноваженим органом, що відповідає за професійну діяльність адвокатів.
  • Одна особа, висунена Комісією з державної служби.

Генеральний прокурор

  • Призначається Президентом за ухвалення Національної Асамблеї.
  • Перебуває на посаді не більше одного терміну тривалістю в 6 років.

Економіка[ред.ред. код]

Три чверті працюючих в Кенії зайняті в сільському господарстві.

Культивуються — чай, кава, кукурудза, зернові, цукрова тростина, фрукти, овочі. М'ясо-молочне тваринництво, також розводяться свині й кури.

Промисловість — в невеликих кількостях виробляються споживчі товари (батарейки, тканини, мило, сигарети), переробка сільгосппродукції. З колоніальних часів збереглося кілька нафтопереробних підприємств, виробництво цементу, судноремонтні майстерні.

Експортуються в основному чай та кава, імпортуються промислові товари, нафтопродукти та ін.

«Кенійські авіалінії» — найбільша авіакомпанія Африки.

Через різноманіття кліматичних екологічних зон, існує широка різноманітність садівничій продукції в Кенії. Основні з них — це квіти: наприклад, троянди, гвоздики, альстроемеріі, туберози, арабікуми, ерінгії тощо.

Транспорт[ред.ред. код]

Залізниці та автомобільні дороги зосереджені переважно на півдні країни. Основна залізнична магістраль йде від Момбаси через Найробі в Уганду. Є також кілька бічних відгалужень, загальна довжина залізниць становить приблизно 3000 км. Головні міста сполучає мережа доріг, загальна довжина яких становить 70 000 км (10% — з твердим покриттям). Шосе сполучає Найробі зі столицею Ефіопії Аддіс-Абебою. Аеропорти міжнародного значення знаходяться в околицях Найробі і Момбаси. У 1996 національна авіакомпанія «Kenya Airways» була приватизована і включена до складу авіакомпанії КЛМ з метою розширення мережі повітряних сполучень.

Клімат[ред.ред. код]

У Кенії переважає субекваторіальний тип клімату. Найспекотніше і посушливе місце Кенії - північно-східне плоскогір'я і околиці озера Рудольф . У лютому-березні денні температури досягають тут 36 .. 38 градусів тепла , а нічні опускаються до +24 .. +26 градусів. У липні-серпні вдень повітря прогрівається до +32 .. +34 градусів , а вночі охолоджується до +22 .. +24 градусів. На Центральному нагір'я температура повітря сильно залежить від висоти місцевості. Наприклад, у столиці країни, яка розташована на висоті 1800 м над рівнем моря, в січні днем відзначається близько 25 градусів тепла, а вночі - близько 12 градусів , в липні - +21 і +11 градусів відповідно. На великих висотах в нічні години нерідкі заморозки , а найвища точка країни - гора Кенія - покрита снігом цілий рік. На узбережжі клімат більш м'який. У січні вдень повітря прогрівається до +29 .. +31 градусів, а вночі охолоджується до +22 .. +24 градусів, в липні денні температури повітря досягають 26 .. 28 градусів тепла , а нічні - 21 .. 23 градусів тепла.

Протягом року в Кенії відзначається два сезони дощів: яскраво виражений - з березня по червень, і менш виражений - з жовтня по грудень. Найбільше дощів випадає на півдні узбережжя Індійського океану і на заході країни ( на східних схилах Центрального нагір'я ) . У цих регіонах відзначається до 1500 мм опадів на рік. На крайньому північному сході країни випадає до 500 мм опадів на рік , а в північно -західній частині країни , поблизу озера Рудольф - до 200 мм опадів на рік.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення — 39 млн (перепис за липень 2009). Річний приріст — 2,7 %;

Народжуваність — 37 на 1000 (фертильність— 4,6 народжень на жінку, дитяча смертність — 55 на 1000);

Смертність — 10 на 1000;

Середня тривалість життя — 58 років;

Зараженість вірусом імунодефіцита (ВІЛ) — 6,7 % (оцінка на 2003 рік).

Етнічний склад — кікуйю 22 %, лух'я 14 %, луо 13 %, календжин 12 %, камба 11 %, кисії 6 %, меру 6 %, інші африканці 15 %, неафриканці (індійці, англійці, араби) 1 %.

Офіційна мова Кенії — англійська, на ній викладають у школах і складають всі урядові документи. Але більша частина населення розмовляє на суахілі (мова народів банту з великим числом арабських запозичень), тому вона вважається національною мовою. Крім того, в Кенії існує понад 40 місцевих говірок.

Грамотність — 90 % чоловіків, 80 % жінок (за 2003 рік).

Релігії — близько 50 % нащадки містичних культів, 40 % християни, 10 % мусульмани (оцінки прихильності різних релігій сильно різняться).

Релігія[ред.ред. код]

За даними сайту www.nashaplaneta.org складає:

  • протестантизм (45%),
  • католицизм (33%),
  • іслам (10%),
  • традиційні релігії (10%),
  • інші віросповідання (2%).

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Кенії

Стародавні часи[ред.ред. код]

Територія Кенії, на думку багатьох вчених, входить в область, яка стала прабатьківщиною людства. Там, на східному узбережжі озера Туркана, виявлені знаряддя праці та рештки предків людей, що жили близько 3 млн років тому.

Значно пізніше територія Кенії була заселена людьми, близькими за своїми рисами до нинішньої ефіопської раси. Також там жили племена койсанських (нині південноафриканського) расового типу. Пізніше з заходу прийшли негроїдні бантумовні племена, предки сучасних покомо, суахілі та міджікенда.

У VII—VIII століттях на узбережжі Кенії почали утворюватися торгові центри суахілі (Ламу, Манда, Малінді, Момбаса та ін.) Вони займалися посередницькою торгівлею між внутрішніми районами Африки з Індією та Аравією. З Африки вивозили залізо, золото, слонову кістку, ріг носорога, рабів, а ввозили металеву зброю, ремісничі вироби, тканини.

З XX століття на узбережжі Кенії став поширюватися іслам.

Кенія одержала незалежність від Англії в 1964 році. Прем'єр-міністром і президентом став Джомо Кеніатта. Після його смерті в 1978 його місце зайняв віце-президент Даніель Арап Моі. У 1991-92 були великі виступи народу за демократичніший уряд.

Середньовіччя[ред.ред. код]

В 1498 у до узбережжя Кенії припливли кораблі португальської експедиції під командуванням Васко да Гами, що шукала морський шлях в Індію. На початку XVI століття португальці захопили багаті портові міста на узбережжі Кенії, щоб використовувати їх як проміжні пункти на шляху до Індії.

Однак у середині XVII століття правителі султанату Оман стали виганяти португальців з Кенії. До 1699 у оманський імам Султан ібн Сейф остаточно заволодів Момбасою і вигнав португальців з усього узбережжя. Правителі Оман а поставили при владі своїх намісників з місцевих мешканців, які претендували на арабське походження.

XIX століття[ред.ред. код]

До початку XIX століття основою економіки Кенії стала работоргівля. Один з головних шляхів арабських работорговців у Східній Африці пролягав з Момбаси в африканську державу Ванга.

На початку XIX століття в Момбасі виникли сепаратистські тенденції — суахілійська династія Мазруі прагнула до незалежності від султанів Занзібара й до встановлення свого панування над всім узбережжям Східної Африки.

В 1824 у Мазруі взяли британський протекторат над Момбаса. Однак це їм не допомогло. В 1828 у султан Занзібару відправив до Момбаси флот і розгромив війська Мазруі. Війна тривала до 1837 а, закінчилася перемогою султана Занзібару. Усі члени родини Мазруі були відправлені в якості рабів у Оман.

З 1846 а в Кенії з'явилися християнські місіонери, спочатку на узбережжі, а потім і в глибинних районах.

З 1870-х років Східна Африка стала об'єктом суперництва між європейськими державами, в першу чергу Британії і Німеччини. У 1886 році вони уклали угоду про розподіл Східної Африки, за яким територія нинішньої Кенії увійшла в британську сферу впливу.

В 1890 у Британія та Німеччина уклали так званий Гельголандський договір, за яким англійці віддали Німеччини острівець Гельголанд у її північного узбережжя, визнали права Німеччини на Танганьїку (материкову частина сучасної Танзанії), а натомість отримали права на Кенію і Занзібар.

З 1890 а англійці почали інтенсивно освоювати родючі землі у внутрішніх районах Кенії, засновуючи «білу» поселенську колонію. Вже в 1897 −1901 роках була побудована залізниця і лінія зв'язку від Момбаси до озера Вікторія. Англійці-поселенці створювали великі плантаційні господарства, в тому числі для виробництва експортних культур — чаю, кава, сизалю. Британці створювали підприємства з переробки сільгосппродукції, виробництва споживчих товарів, інфраструктуру тощо.

XX століття[ред.ред. код]

На початку XX століття активізувалася імміграція англійців до Кенії. В 1902 році в адміністративному центрі Східно-африканського протекторату, Найробі, британські поселенці створили першу громадську організацію — Асоціацію колоністів. В 1906 році при британському губернаторові було сформовано дві ради — Виконавчу і Законодавчу, в які входили тільки білі.

В 1907 році розпорядженням британського губернатора в Кенії було заборонено рабовласництво, що традиційно практикувалося в місцевих африканських племенах.

У роки Першої світової війни британська влада мобілізувала в армію близько 200 тисяч кенійців, в основному в якості носіїв військових вантажів, однак кілька тисяч місцевих негрів (у складі Королівського корпусу африканських стрільців) взяли безпосередню участь у бойових діях проти німецьких військ у Східній Африці.

З 1927 до Законодавчої ради увійшли обрані представники арабів та азіатів (в основному з Південної Азії), негри отримали перше місце в Законодавчій раді тільки в 1944 році.

У жовтні 1952 в Кенії спалахнуло повстання «мау-мау», з вимогою відібрати майно білих і віддати його неграм. У повстанні брали участь в основному племена кікуйю, ембу, міру. За деякими оцінками, партизанська армія мау-мау доходила до 30 або навіть 50 тисяч бійців. Цю армію очолив 32-річний Дедан Вачіурі Кіматі з племені кікуйю. Він мав досвід служби в британській армії.

Партизани мау-мау, озброєні стрілецькою зброєю, а також списами, луками та ножами, нападали на місцеві поліцейські ділянки, вбивали негрів, які працювали на британців, грабували і спалювали фермерські господарства англійських поселенців.

В 1956 році у партизани мау-мау були розгромлені, більшість їхніх командирів вбито або взято в полон, у тому числі і головнокомандувач Кіматі, який був страчений.

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Територія Кенії розділена на 8 провінцій та на 71 округ.

Провінції Кенії
Провінція Центр Площа, кв.км Населення(2007), тис.чол.
1 Центральна Ньєрі 13 236 4 145,794
2 Прибережна Момбаса 84 113 3 035,306
3 Східна Ембу 154 354 5 277,037
4 Найробі Найробі 693 2 982,226
5 Північно-Східна Гаріса 126 186 1 762,370
6 Ньянза Кісуму 12 507 5 050,174
7 Ріфт-Валлі Накуру 182 413 8 786,372
8 Західна Какамега 8 285 4 022,913

Туризм[ред.ред. код]

Одним з основних джерел доходів уряду є туризм.

Дика природа Кенії привертає туристів з усього світу. Тут можна побачити полювання лева на антилоп, сімейне купання бегемотів і найбільшу у світі колонію рожевих фламінго. Величезна територія Кенії ось вже більше 15 років є національним парком, тому будь-яке полювання тут суворо заборонено.

Любителі екстремального відпочинку приїжджають за альпінізмом на згаслий вулкан Кенія, а дайвери — за зануреннями в гігантську морську печеру, довжиною близько 65 км і глибиною близько 900 метрів.

Національний парк «Амбоселі» найбільш відвідуваний у Кенії, бо розташований біля підніжжя Кіліманджаро, найвищої гори Африки.

Момбаса — місто-курорт на узбережжі індійського океану, друге за величиною в Кенії.[2].

Культура[ред.ред. код]

Музеї Кенії[ред.ред. код]

Національні парки та заповідники Кенії[ред.ред. код]

  • Самбуру (Samburu National Reserve)
  • Найробі (Nairobi National Park)
  • Масаі Мара (Maasai Mara National Reserve)
  • Парк «Озеро Накуру» (Lake Nakuru National Park)

Всього в Кенії налічується близько 59 національних заповідників і парків.

Спорт[ред.ред. код]

Всьому світу відомі кенійські бігуни, багаторазові переможці олімпійських ігор. У Кенії проводиться всесвітньо відомий «Сафарі-ралі», довго що входило в календар чемпіонату світу з ралі і яке вважалося одним із найскладніших, як для гонщиків, так і для машин.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Claire Foottit (2004). Kenya travel guide (country guidebooks) (вид. 1st ed). Bradt Travel Guides. 
  2. Андрій Котлярчук: Африканський вирій // Український тиждень № 11 (176) від 18 березня 2011 Посилання

Посилання[ред.ред. код]