Золотокіс білобровий
| Золотокіс білобровий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Білобровий золотокіс
Спів білобрового золотокоса (Чепарерія, Кенія)
| ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Cossypha heuglini Hartlaub, 1866 | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Золотокіс білобровий[2] (Cossypha heuglini) — вид горобцеподібних птахів родини родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари. Вид названий на честь Теодора фон Хойґліна, німецького мандрівника і орнітолога[3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 19-20 см, вага 29-51 г. Тім'я і обличчя чорні, над очима білі "брови"[4]. Спина оливеово-сіро-коричнева, надхвістя руде. Центральні рульові пера хвоста оливково-коричневі, решта пер оранжево-руді. Махові і покривні пера крил сіро-коричневі, нижні покривні пера руді. Нижня частина тіла оранжево-руда. Очі карі, дзьоб чорний, лапи коричневі. У молодих птахів голова коричнева, спина поцяткована рудувато-коричневими плямками, горло бліде, груди світло-охристі, живіт рудуватий[5][6].
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[7]
- C. h. subrufescens Barboza du Bocage, 1869 — поширений від Габону до заходіної Анголи;
- C. h. heuglini Hartlaub, 1866 — поширений від півдня Чаду і Судану до південної та східної Анголи, Ботсвани та півночі ПАР;
- C. h. intermedia (Cabanis, 1868) — поширений на східному узбережжі Африки від південного Сомалі до північного сходу ПАР.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Білоброві золотокоси живуть у тропічних, субтропічних та галерейних лісах, чагарникових заростях, парках і садах[8]. У Східній Африці птах живе в гірських лісах на висоті до 2200 м над рівнем моря, однак на південь від річки Лімпопо білоброві золотокоси живуть на висоті до 1000 м над рівнем моря. У середині XX століття ареал білобрового золотокоса поступово просувався на південь у південноафриканській провінції Квазулу-Наталь, однак руйнівний циклон 1987 року призупинив цей рух.
Раціон[ред. | ред. код]
Білоброві золотокоси харчуються комахами, іншиби безхребетними, дрібними земноводними і фруктами.
Розмноження[ред. | ред. код]
В екваторіальних широтах розмножується впродовж всього року, в Східній Африці під час вологих сезонів. На півдні Африки білоброві золотокоси гніздяться з липня по травень[9]. Гніздиться в дуплах і між корінням дерев, на берегах струмків, а також поряд з людськими житлами. В кладці 2-3 яйця, за сезон може вилупитись 2-3 виводки. Білоброві золотокоси часто стають жертвою гніздового паразитизму з боку червоноволої зозулі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cossypha heuglini. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 191. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ Clement, Peter (2016). Robins and Chats. Bloomsbury. с. 332—334. ISBN 9781408155967. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Hancock, Peter; Weiersbye, Ingrid (2015). Birds of Botswana. Princeton University Press. с. 322. ISBN 9781400874170. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Stevenson, Terry; Fanshawe, John (2004). Birds of East Africa: Kenya, Tanzania, Uganda, Rwanda, Burundi. A&C Black. с. 332. ISBN 9780713673470. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 червня 2016. Процитовано 09 August 2021.
- ↑ Newman, Kenneth (2002). Newman's Birds of Southern Africa. Struik. с. 344. ISBN 9781868727353. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 10 серпня 2021.
- ↑ T. B. Oatley. Heuglin's Robin (PDF). The Atlas of Southern African Birds. Архів оригіналу (PDF) за 14 липня 2014. Процитовано 10 серпня 2021.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |