Йоганнес Фінк

Йоганнес Фінк
нім. Johannes Fink
Народився	28 березня 1895(1895-03-28) Пфулінґен, Ройтлінген, Тюбінген, Німеччина
Помер	1 червня 1981(1981-06-01) (86 років) Пфулінґен, Ройтлінген, Тюбінген, Баден-Вюртемберг, ФРН
Країна	Німеччина  Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх  ФРН
Діяльність	офіцер, військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності	з 1 жовтня 1920
Військове звання	Генерал авіації
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг) За поранення (нагрудний знак) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Йоганнес Фінк (нім. Johannes Fink; 28 березня 1895, Пфуллінген — 1 липня 1981, Пфуллінген) — німецький воєначальник, генерал авіації (1 квітня 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

30 червня 1914 року вступив в 127-й (9-й Вюртемберзький) піхотний полк. Учасник Першої світової війни, 10 вересня 1914 року важко поранений, після одужання (квітень 1915) командував взводом, ротою, був ад'ютантом батальйону і свого полку.

Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. Закінчив Вищу технічну школу в Берліні-Шарлоттенбурзі і пройшов льотну підготовку (1931), закінчив училище льотчиків цивільної авіації в Брауншвейгу (1933). З 1 квітня 1931 року — радник Управління озброєнь Імперського військового міністерства, займався питаннями авіаційної техніки. З 1 квітня 1933 року — офіцер зв'язку при Управлінні озброєнь сухопутних військ і начальник групи Технічного управління Імперського міністерства авіації. З 1 квітня 1934 року — директор авіалінії Берлін-Мюнхен авіакомпанії Deutsche Lufthanza AG. З 1 липня 1934 року — командир ескадрильї авіаційного училища в Фасбергу. 1 квітня 1935 року призначений командиром бомбардувальної ескадри «Бельке» (створенням якої керував в Фасбергу). З 1 квітня 1937 року — інспектор безпеки польотів і навігаційного обладнання.

З 1 листопада 1938 року — командир 2-ї бомбардувальної ескадри. Учасник Польської і Французької кампаній. 21 жовтня 1940 року призначений інспектором бомбардувальної і штурмової авіації і генералом бомбардувальної авіації при головнокомандувачі люфтваффе. Керував підготовкою льотчиків бомбардувальної авіації, а також тестуванням і прийманням нових моделей бомбардувальників і штурмовиків. З 1 листопада 1942 року — командир 2-ї авіаційної дивізії, дислокованої в Південній Франції. 10 лютого 1944 року призначений командувачем люфтваффе в Греції. 11 вересня 1944 року зарахований в резерв ОКЛ. 30 листопада 1944 року прийняв командування 2-м авіаційним корпусом, штаб-квартира якого розміщувалася в Фюнфкірхені. 1-3 лютого 1945 року тимчасово заміщав командувача 1-м повітряним флотом. 3 лютого 1945 року зарахований в резерв. 21 квітня 1945 року взятий в полон британськими військами. 21 травня 1948 року звільнений.

Після звільнення працював в авіаційній промисловості. 6 грудня 1951 року отримав диплом інженера.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (4 січня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Лицарський хрест Залізного хреста (20 червня 1940)
• Німецький хрест в золоті (1 жовтня 1944)

Література

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
• Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 147
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, S. 308, ISBN 978-3-938845-17-2