Казимир Ольшевський
| Казимир Ольшевський Kazimierz Olszewski | ||
| ||
|---|---|---|
| 29 березня 1972 — 17 грудня 1977 | ||
| ||
| 13 лютого 1971 — 29 березня 1972 | ||
| Попередник: | Януш Буракевич | |
| Наступник: | Тадеуш Олеховський | |
| ||
| 22 листопада 1973 — 10 квітня 1974 | ||
| Попередник: | Єжи Шопа | |
| ||
| 10 квітня 1974 — 21 листопада 1974 | ||
| Наступник: | Єжи Ольшевський | |
| Народження: |
9 серпня 1917 Тшеснюв | |
| Смерть: |
29 серпня 2014 (97 років) Варшава | |
| Поховання: | Військові Повонзки | |
| Країна: | Республіка Польща | |
| Партія: | Польська об'єднана робітнича партія | |
| Нагороди: |  | |
Казимир Ольшевський (пол. Kazimierz Olszewski, 9 серпня 1917, Тшеснюв — 29 серпня 2014[1], Варшава) – польський технік-механік, комуністичний політик. Обіймав посади віцепрем'єр-міністра (1972–1977), міністра зовнішньої торгівлі (1971–1972), міністра судноплавства (1973–1974) й міністра зовнішньої торгівлі та морського господарства (1974). При цьому був членом парламенту ПНР VII скликання. Будівельник Народної Польщі.
Біографія[ред. | ред. код]
Батьками були Станіслав і Анєла. Мав незакінчену вищу освіту за фахом технік-механік, навчався у Львівській політехніці. У 1941–1943 рр. служив в Червоній армії, а з 1943 р. по 1947 р. у Польськім війську. У 1947–1952 рр. працював на виробництві синтетичного волокна.
У 1952–1959 рр. працював у Міністерстві хімічної промисловості (директор департаменту, заступник держсекретаря). У 1959–1962 рр. і 1975–1977 рр. був постійним представником Польського уряду Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) в Москві. З 1962 р. по 1970 р. був 1-м заступником голови виконавчого комітету РЕВ i 1-м заступником голови Комітету зовнішньоекономічного співробітництва при Раді Міністрів. У 1971–1972 рр. був заступником постійного представника польського уряду в РЕВ.
1945 року вступив до ПРП, а потім до ПОРП, З 1971 р. по 1981 р. був членом ЦК ПОРП. З 13 лютого 1971 р. по 29 березня 1972 р. був міністром зовнішньої торгівлі, а з 10 квітня 1974 р. по 21 листопада 1974 р. був міністром зовнішньої торгівлі та морського господарства; з 22 листопада 1973 р. по 10 квітня 1974 р. був міністром судноплавства, а з 29 березня 1972 р. по 17 грудня 1977 р. був віцепрезидентом Ради міністрів в уряді Пйотра Ярошевича.
У 1976–1980 рр. був членом парламенту ПНР VII скликання. У 1978–1982 рр. був послом ПНР в СРСР. Багато років був членом Спілки борців за свободу і демократію.
Був нагороджений Орденом Будівельників Народної Польщі (1974)[2] і Орденом «Стягу Праці» I класу]][1]. У 1965 р. Орденом «За заслуги перед Італійською Республікою»[3][4].
Похований на військовому цвинтарі Повонзки у Варшаві (могила B2-13-1d/1e)[5].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Казимир Ольшевський більшу частину життя прожив у Варшаві. Мав дружину Ольгу Ольшевську (1920–1975) та сина Войцеха (1947–1999)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Kazimierz Olszewski, nekrolog. wyborcza.pl. 6 września 2014. Процитовано 13 вересня 2014.
- ↑ Wręczenie odznaczeń w Belwederze, „Dziennik Polski”, 1974, nr 172, s. 3.
- ↑ Olszewski Sig. Kazimierz Grande Ufficiale Ordine al Merito della Repubblica Italiana (італ.). quirinale.it. Процитовано 1 жовтня 2016.
- ↑ Order Odrodzenia dla G. Saragata. Odznaczenia włoskie dla przywódców polskich. „Dziennik Polski”. 246, s. 1, 16 października 1965.
- ↑ а б Wyszukiwarka grobów w Warszawie. Процитовано 13 вересня 2014.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Andrzej Friszke, Polska Gierka, Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, Warszawa 1995.
- Leksykon Historii Polski, Wydawnictwo Wiedza Powszechna, Warszawa 1996.
- Tadeusz Mołdawa, Ludzie władzy 1944–1991, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 1991, s. 407.
- Informacje w BIP IPN.
- Profil na stronie Biblioteki Sejmowej.
|
