Камінський Броніслав Владиславович

Броніслав Владиславович Камінський пол. Bronisław Kamiński рос. Бронислав Владиславович Каминский
Броніслав Владиславович Камінський Броніслав Камінський, 21 березня 1944 року
Прапор 2-й Обер-бургомістр Локотського самоуправління
з 8 січня 1942
Попередник:	Костянтин Воскобойник
Наступник:	посада скасована
Народження:	16 червня 1899(1899-06-16) Полоцький повіт, Вітебська губернія, Російська імперія (нині Полоцький район, Вітебська область, Республіка Білорусь)
Смерть:	28 серпня 1944(1944-08-28) (45 років) Ліцманштадт, гау Вартеланд, Великогерманськая имперія (нині Лодзь, Лодзинське воєводство, Польща)
Причина смерті:	вогнепальне поранення
Країна:	Німецька імперія
Освіта:	Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1932) і Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Партія:	Народна соціалістична партія Росії «Вікинг» (1941—1943)
Військова служба
Роки служби:	РРФСР 1918—1921  Третій Рейх 1941—1944
Приналежність:	РРФСР  СРСР  Німеччина
Звання:	Бригадефюрер СС,  генерал-майор військ СС
Командував:	Русская освободительная народная армия (1941—1943) 29-я гренадерская дивизия СС «РОНА» (август 1944)
Битви:	Громадянська війна у Росії Друга світова: Севська операція Курська битва Білостокська операція Варшавське повстання
Нагороди:	Відзнака для східних народів 1-го класу в золоті з мечами Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі з мечами Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами»
Медіафайли у Вікісховищі

Броніслав Владиславович Камінський (16 червня 1899, Полоцький повіт, Вітебська губернія, Російська імперія — 28 серпня 1944, біля Варшави) — обер-бургомістр Локотського Окружного Самоврядування (автономної території в тилу німецьких військ), засновник і керівник РОНА, бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (1 серпня 1944). Брав активну участь у придушенні Варшавського повстання.

Біографія

Довоєнний період

Народився в Вітебській губернії в польсько-німецькій родині (батько поляк, мати німкеня). У 1917 р. вступив до Петроградського політехнічного інституту імператора Петра Великого, але незабаром пішов добровольцем в РСЧА. Член ВКП(б). Після Громадянської війни повернувся в інститут, потім працював на хімічному заводі «Республіка».

У 1935 році за критику колективізації виключений з ВКП(б), в 1937 р. був заарештований і засуджений нібито за приналежність до чаянівської контрреволюційної групи. Відбував термін ув'язнення технологом з виробництва спирту в «шарашці» в Шадринську. На початку 1941 року був звільнений і відправлений на поселення в Локоть.

Нагороди

• Відзнака для східних народів
  • 2-го класу в сріблі з мечами
  • 1-го класу в золоті з мечами (1944)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (27 січня 1944) — отримав 2 нагороди одночасно.
• Чорний нагрудний знак «За поранення»
• Нагрудний знак «За боротьбу з партизанами» (31 липня 1944)

Література

• Reuben Ainsztein: Jüdischer Widerstand im deutschbesetzten Osteuropa während des Zweiten Weltkriegs. Oldenburg 1993, S. 363 ff.
• Erich Hesse: Der sowjetische Partisanenkampf 1941–1944. Göttingen 1969, S. 176.
• J. Armstrong: Soviet Partisans in World War II. Madison 1969, S. 237, 544.
• Watili Wilenchik: Die Partisanenbewegung in Weißrussland 1941–1944. In: Forschungen zur osteuropäischen Geschichte 34 (1984), hier S. 257 ff.
• Alexander Dallin: The Kaminsky Brigade: A Case-Study of Soviet Disaffection in: Revolution and Politics in Russia. S. 243–280 (Russian and East European Series, vol. 41) Indiana University Press, 1972.

Посилання

• Бронислав Владиславович Каминский [Архівовано 18 липня 2013 у Wayback Machine.]
• Нагороди Камінського.