Карлтоніт
| Карлтоніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1969-016 |
| Абревіатура | Cto[2] |
| Хімічна формула | KNa₄Ca₄Si₈O₁₈(CO₃)₄(F,OH)·H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EB.20 |
| Ідентифікація | |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Карлтонський університет[3] |
| Типова місцевість | кар'єр Пудретd[3] |
 Карлтоніт у Вікісховищі | |
Карлтоніт[4], або карлетоніт[5] — рідкісний силікатний мінерал з формулою KNa4Ca4(CO3)4Si8O18(F, OH)·(H2O).
Опис[ред. | ред. код]
Відноситься до класу філосилікатів, входить в групу апофілітів[6]. Його тетрагональні кристали бувають прозоро-синіми, білими, безбарвними або рожевими зі склоподібним або матовим блиском[7]. Він має щільність 2.45 і твердість 4-4.5.
Мінерал виявив Г. І. Чао (G.Y. Chao) і назвав на честь Карлтонського університету в Оттаві, в якому навчався[8]. Вперше описаний в 1967 році; більш повний опис було виконано тим же автором в 1971 році, а в 1972 році він опублікував докладний аналіз кристалічної структури карлтоніту[9][10]. Всі відомі зразки мінералу описані по родовищу в Мон-Сент-Ілері, Квебек — на сьогоднішній день єдиного, де він був виявлений[8].
Зустрічається в роговиках і кременистих мармурових ксенолітах в межах і поруч з інтрузіями нефелінових сиєнітів. Зазвичай з ним в комбінації зустрічаються кварц, нарсарсукіт, кальцит, флюорит, анкіліт, молібденіт, лейкосфеніт, рамзаїт, галеніт, альбіт, пектоліт, апофіліт, лейфіт, мікроклін і арфведсоніт[11].
Використовується переважно як колекційний матеріал; можливе також ювелірне огранювання[4][8]. Синій різновид має зовнішню схожість з содалітом, але відрізняється від нього більш досконалим розщепленням[9][10]. Різновиди з іншим забарвленням можуть бути сплутані з апофілітом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б Карлтонит. Mineral Catalog. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
- ↑ Каталог минералов.
- ↑ Описание минерала карлтонита. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
- ↑ Mindat.
- ↑ а б в Carletonite is a rare mineral found only in Mt Saint-Hilaire, Quebec, Canada. Reciprocal.net. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 9 січня 2019.
- ↑ а б Mandarino, Anderson, 1989.
- ↑ а б American Mineralogist, 1972.
- ↑ Carletonite (PDF). Handbook of Mineralogy. Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Карлтоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Карлтоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- G.Y. Chao. The Crystal Structure of Carletonite, KNa4Ca4Si8O18(CO3)4(F,OH)·(H2O), a Double-Sheet Silicate : [англ.] // American Mineralogist. — 1972. — № 57. — С. 765—778.
- Joseph Anthony Mandarino, Violet Anderson. Carletonite // Monteregian Treasures: The Minerals of Mont Saint-Hilaire, Quebec. — CUP Archive, 1989. — 52 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Carletonite. Mindat.org. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
- Карлетонит. Каталог минералов. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 9 січня 2019.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |