Молібденіт
| Молібденіт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Підклас | {{{Підклас}}} |
| Група | {{{Група}}} |
| Генезис | {{{Генезис}}} |
| Хімічна формула | MoS2 |
| Ідентифікація | |
| Колір | чорний, свинцево-сріблистий сірий |
| Злам | [0001] |
| Твердість за шкалою Мооса | 1—1.5 |
| Блиск | металевий |
| Колір риски | синє-сірий |
| Питома вага | 4.73 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Показник заломлення | непрозорий |
| Інші властивості | |
| Особливі характеристики | лускатий |
Молібдені́т( рос. молибденит, англ. molybdenite, molybden glance, нім. Molybdänit m) – мінерал класу сульфідів, сульфід молібдену шаруватої будови.
Інша назва – молібденовий блиск, молібденовий колчедан.
Руда молібдену.
Зміст |
Етимологія [ред.]
Назва молібденіту походить від грец. μόλυβδος, «свинець, оливо» і прикметникового суфікса -ίτης. Вперше у такій формі слово було вжите ірландським хіміком Рі́чардом Кі́рваном (1733 - 1812) у 1796 році, хоча під ним він розумів не сульфід молібдену, а сам метал. Незабаром цю назву привласнили мінералу[1].
Основні характеристики [ред.]
Формула: MoS2.
Містить (%): Мо – 59,94; S 40,06.
Домішки: Re, Ge, Se, Nb, V, Zn, As.
Відомі залізисті і мідевмісні різновиди молібдені́ту, а також селенисті молібдені́ти, що містять до 25% Se.
Сингонія гексагональна.
Дигексагонально-дипірамідальний вид.
Зустрічається у вигляді листуватих і лускатих агрегатів, тонколускатих вкраплень в ін. мінералах (напр., у кварці), сферолітів, а також гексагонально-таблитчастих, іноді короткопризматичних діжковидних кристалів.
Густина 4,6-5,0.
Твердість 1,0-1,5.
Сингонія тригональна; утворює дрібні лусочки.
Спайність досконала по (0001).
Блиск металічний.
Жирний на дотик.
Непрозорий.
Здатність відбиття світла висока.
Еластичний.
Пластинки гнучкі, але не пружні.
Часто зустрічається у гідротермальних родовищах, пов’язаних з кислими породами. Присутній у родов. різних генетичних типів. У пегматитових – в асоціації з вольфрамітом, каситеритом, шеєлітом, мінералами Ві; в контактово-метасоматичних і ґрейзенових – з ґранатом, шеєлітом, турмаліном, піритом, вольфрамітом. У штокверкових гідротермальних родов., що містять осн. частину пром. молібденових руд, М. асоціює з кварцом, серицитом, піритом (Клаймакс, США), а в жильних – з кварцом, піритом, халькопіритом, сфалеритом, ґаленітом. Знайдений як акцесорний мінерал кварцово-польовошпатового порфіру в родов. Кон, Канада).
Родовища: [ред.]
Клаймакс (шт. Колорадо, США); копальня “Кнабен” (Телемаркен, Південна Норвегія), Циновець, Крупка (Чехія), Ауербах, Альтенберґ, Еренфрідерсдорф та ін. (ФРН), Кавказ, Алтай, Забайкалля (РФ). В Україні є в межах Українського щита, на Донбасі, на Волині.
Молібдені́т – головний мінерал молібденових руд. Крім того, з нього вилучають Re і Se.
Основний спосіб збагачення – флотація з використанням неполярних вуглеводнів.
Різновиди [ред.]
- молібденіт 2H (те саме, що молібденіт);
- молібденіт 3R (природна поліморфна модифікація MoS2.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - 1975. – 774 с.
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Молібденіт |
- Dana's Manual of Mineralogy ISBN 0-471-03288-3
- Mineralgalleries.com
- Webmineral
- Mindat.org
- Molybdenite Dating
| Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
