Мармур
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мармур (рос. мрамор, англ. marble, нім. Marmor m) – карбонатна дрібно-, середньо- та крупнозерниста метаморфічна гірська порода, що утворилася внаслідок перекристалізації вапняку або доломіту.
Зміст |
[ред.] Склад і властивості
Складається головним чином з кальциту, інодi з домішками доломіту. Колір білий. Мармур з домішками – рожевого, жовтого, сірого й чорного кольорів. Твердість 3. Густина в залежності від домішок від 1900 до 2800 кг/м3; опір стисненню 100–250 МПа; опір зламу 10–30 МПа; водопоглинання 0,15–0,50%; пористість не більша за 1%. Найбільшою міцністю і найкращою поліровністю відрізняються дрібнокристалічні М. із зубчатим зв’язком зерен. М. відрізняються винятковою різноманітністю забарвлення і малюнка. Особливо ціняться білі однорідні відміни (статуарний, скульптурний М.) завдяки здатності пропускати світло на певну глибину і створювати відтінки.
[ред.] Генезис
Утворюється внаслідок перекристалізації вапняку в земній корі при високій температурі і високому тиску.
[ред.] Різновиди
Розрізняють:
- мармур бергамаський (тонкозернистий білий різновид ангідриту);
- мармур ольдендорфський (торговельна назва мармуроподібного ангідриту).
[ред.] Використання
Мармур широко використовують для скульптурних робіт, для виготовлення електричних щитків, як облицьовувальний матеріал у будівництві тощо. В хімічних лабораторіях його застосовують для добування вуглекислого газу.
Мармур буває забарвлений домішками в найрізноманітніші кольори: білий, рожевий, сірий, червоний, чорний тощо. Легко піддається механічній обробці.
[ред.] Розповсюдження у світі
За кордоном найбільшою популярністю користуються М. Італії. В Апуанських Альпах, розміщуються товщі глибокометаморфізованих юрських карбонатних відкладів, де всі вапняки перетворені в білі і кольорові М. Кращий у світі М. добувається в Карраре (понад 400 дрібних кар’єрів і найбільший у світі механізов. кар’єр). 80% світового мармуру знаходиться в Туреччині.
[ред.] Мармур в Україні
В Україні М. є на Закарпатті, на Донбасі, в Криму. Добувають М. в осн. в кар’єрах, рідше підземним способом. Для одержання монолітних блоків використовують каменерізні машини, канатні пилки, врубові машини, буроклиновий спосіб. З давніх-давен М. використовують у скульптурі та для архітектурного оздоблення споруд.
[ред.] Джерела
- Ф. А. Деркач "Хімія" Л. 1968
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
