Катафрактарії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історична реконструкція катафрактарія доби Сасанідів

Катафракта́́рії (від грец. κατάφρακτος) — різновид важкої кінноти, розповсюджений у східних кочових іранських народів, їх династій та пізніше у деяких грецьких та латинських держав.

Характеристики[ред.ред. код]

Катафрактарії являли собою важкоозброєних та захищених важкою бронею вершників. Вперше вони з'явились в античні часи і існували у різних формах майже до кінця середніх віків. Спершу слово «катафрактос» позначала броню, яка повністю закривала вершника та коня, згодом так стали називати самого вершника, вбраного у таку броню.

Значення[ред.ред. код]

З військової точки зору за роллю, яку катафрактарії відігравали в бою, вони були тотожні середньовічній лицарській кінноті, хоча і дещо відрізнялись від неї за озброєнням та тактикою. Але політично катафрактарії були звичайними вояками і не становили окремої політично значущої верстви населення, на відміну від лицарів.

Римляни вперше зіткнулись з катафрактаріями під час війни з Пірром у 3 столітті до н. е. У 1 столітті до н. е., а ще більше під час війн династії Сіверів, коли сарматські та парфянські катафрактарії чимало шокували римлян тим, що виявились здатними надзвичайно ефективно протидіяти уславленій римській піхоті. Саме завдяки катафрактаріям парфянцями було розбито війська Красса у 53 році до н. е.

Самі римляни вперше використали катафрактаріїв у 2 столітті н. е. під час правління імператора Адріана (117—138). Масовіше впровадження важкої кінноти подібної до катафрактаріїв римлянами відбувалось у 3 та 4 століттях у відповідь на числені вторгнення варварів через північний кордон Імперії.

Посилання[ред.ред. код]