Кедр
| Кедр | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Ліванські кедри в національному кедровому резерві Аль-Шуф, Ліван
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Кедр (Cedrus) — рід класу хвойних (Coniferopsida або Pinopsida) родини соснових (Pinaceae), найбільш пов'язаний з ялицею (Abies).
Головними районами поширення кедру є Середземномор'я (висоти 1000–2200 м над рівнем моря) та Гімалаї (1500-3200 м над рівнем моря)[1].
Зміст |
Класифікація [ред.]
За прийнятою класифікацію рід поділяється на два види рослин, що разом складаються з 5 підвидів:
- Гімалайський кедр (Cedrus deodara)
- Ліванський кедр (Cedrus libani)
- Атласький кедр (Cedrus libani var. atlantica)
- Ліванський кедр (Cedrus libani var. libani)
- Кіпрський кедр (Cedrus libani var. brevifolia)
- Турецький кедр (Cedrus libani var. stenocoma)
За старішою класифікацією ці підвиди часто вважалися окремими видами.
Опис [ред.]
Кедр — дерево висотою зазвичай до 30-40 м, інколи до 60 м, з деревиною з характерним пряним запахом, товстою зморщеною корою та розкидистими однорівневими гілками. Гілки кедра диморфні, довгі гілки формують більшу частину крони, тоді як короткі гілки містять практично все листя.
Листя — хвоя, вічнозелена, 8-60 мм завдовжки, розташоване довгою спіраллю на довгих гілках або щільними кластерами по 15-45 — на коротких. Колір листя — від яскраво-зеленого до темнозеленого або блідо-зеленого кольору, залежно від товщини шару кутикули. Шишки (стробіли) з насінням — діжкоподібні, 6-12 см завдовжки, 3-8 см завширшки, спочатку зелені, при визріванні — сіро-бурі; після визрівання вони (подібно до ялиці) розпадаються на крилаті насінини.
Насінини 10-15 мм завдовжки, з крилами 20-30 мм, як і насіння ялиці містять 2-3 бульбашки смоли з неприємним смаком, що захищають насіння від споживання їх насінеїдними гризунами — вивірками та бурундуками. Визрівання шишок триває біля 1 року, запилення відбувається восені. Шишки з пилком (мікростробіли) тонкіші, 3-8 см завдовжки, утворюються улітку та визрівають восені.[1][2]
Кедри в Україні [ред.]
Клімат України надто суворий для зростання справжніх кедрів. Однак у Нікітському ботанічному саду можна побачити чотири види кедрів: атласький, гімалайський, кіпрський і ліванський.
Українською мовою кедрами також інколи, не зовсім правильно, називають деякі рослини роду сосна — одна (європейський кедр) росте в Карпатах, інші ростуть в ботанічних садах:
- європейський кедр (європейська кедрова сосна, Pinus cembra)
- сибірський кедр (сибірська сосна, Pinus sibirica)
- корейський кедр (корейська кедрова сосна, Pinus koraiensis)
- кедровий сланник (Pinus pumila).
Цікаві факти [ред.]
- Ліванський кедр — один із символів Лівана. Він зображений на прапорі і герба країни.
- У далекому минулому справжні кедри займали значні площі, але з часом вони були майже повністю знищені. Майже 3000 років тому цар Соломон наказав заготувати в Лівані кедри для будівництва свого палацу і храмів. Для цього він послав на заготівлю деревини 80000 чоловік. З того часу ліванські кедри продовжують знищувати. Тепер в Лівані залишилося близько 400 дерев кедра — невеличкий гайок площею 2 га.[3]
- Сибірський кедр (Pinus sibirica) та Корейський кедр (Pinus koraiensis) насправді є соснами, хоча й утворюють з кедрами одну родину.
- За назвою рослини своє імя отримало давньогрецьке місто Кедрії на однойменному острові у Керамічній затоці в Карії (нині острів Седір в затоці Гьокова, Туреччина).
- На честь нього названо астероїд, відкритий 16 серпня 1990 року.
Посилання [ред.]
- ↑ а б Farjon, A. (1990). Pinaceae. Drawings and Descriptions of the Genera. Koeltz Scientific Books ISBN 3-87429-298-3 (англ.)
- ↑ Frankis, M. & Lauria, F. (1994). 'The maturation and dispersal of cedar cones and seeds', International Dendrology Society Yearbook 1993: 43—46 (англ.)
- ↑ Корчемний, В. Г. (1998). Екзоти Поділля. — Тернопіль: ЛІЛЕЯ. ISBN 966-7298-08-6
