Кедр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кедр
Ліванські кедри в національному кедровому резерві Аль-Шуф, Ліван
Ліванські кедри в національному кедровому резерві Аль-Шуф, Ліван
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Coniferopsida)
Порядок: Хвойні (Coniferales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Підродина: Abietoideae
Рід: Кедр (Cedrus)
Trew
Види / підвиди
  • Гімалайський кедр (C. deodara)
  • Ліванський кедр (C. libani)
    • Атласький кедр (C. libani var. atlantica)
    • Ліванський кедр (C. libani var. libani)
    • Кіпрський кедр (C. libani var. brevifolia)
    • Турецький кедр (C. libani var. stenocoma)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cedrus
ITIS logo.jpg ITIS: 183405
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3321
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cedrus

Кедр (Cedrus) — рід класу хвойних (Coniferopsida або Pinopsida) родини соснових (Pinaceae), найбільш пов'язаний з ялицею (Abies).

Головними районами поширення кедру є Середземномор'я (висоти 1000–2200 м над рівнем моря) та Гімалаї (1500-3200 м над рівнем моря)[1].

Класифікація[ред.ред. код]

За прийнятою класифікацію рід поділяється на два види рослин, що разом складаються з 5 підвидів:

За старішою класифікацією ці підвиди часто вважалися окремими видами.

Опис[ред.ред. код]

Кедр — дерево висотою зазвичай до 30-40 м, інколи до 60 м, з деревиною з характерним пряним запахом, товстою зморщеною корою та розкидистими однорівневими гілками. Гілки кедра диморфні, довгі гілки формують більшу частину крони, тоді як короткі гілки містять практично все листя.

Хвоя і шишки гімалайського кедра

Листя — хвоя, вічнозелена, 8-60 мм завдовжки, розташоване довгою спіраллю на довгих гілках або щільними кластерами по 15-45 — на коротких. Колір листя — від яскраво-зеленого до темнозеленого або блідо-зеленого кольору, залежно від товщини шару кутикули. Шишки (стробіли) з насінням — діжкоподібні, 6-12 см завдовжки, 3-8 см завширшки, спочатку зелені, при визріванні — сіро-бурі; після визрівання вони (подібно до ялиці) розпадаються на крилаті насінини.

Насінини 10-15 мм завдовжки, з крилами 20-30 мм, як і насіння ялиці містять 2-3 бульбашки смоли з неприємним смаком, що захищають насіння від споживання їх насінеїдними гризунами — вивірками та бурундуками. Визрівання шишок триває біля 1 року, запилення відбувається восені. Шишки з пилком (мікростробіли) тонкіші, 3-8 см завдовжки, утворюються улітку та визрівають восені.[1][2]

Кедри в Україні[ред.ред. код]

Клімат України надто суворий для зростання справжніх кедрів. Однак у Нікітському ботанічному саду можна побачити чотири види кедрів: атласький, гімалайський, кіпрський і ліванський.

Українською мовою кедрами також інколи, не зовсім правильно, називають деякі рослини роду сосна — одна (європейський кедр) росте в Карпатах, інші ростуть в ботанічних садах:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Ліванський кедр — один із символів Лівана. Він зображений на прапорі і герба країни.
  • У далекому минулому справжні кедри займали значні площі, але з часом вони були майже повністю знищені. Майже 3000 років тому цар Соломон наказав заготувати в Лівані кедри для будівництва свого палацу і храмів. Для цього він послав на заготівлю деревини 80000 чоловік. З того часу ліванські кедри продовжують знищувати. Тепер в Лівані залишилося близько 400 дерев кедра — невеличкий гайок площею 2 га.[3]
  • Сибірський кедр (Pinus sibirica) та Корейський кедр (Pinus koraiensis) насправді є соснами, хоча й утворюють з кедрами одну родину.
  • За назвою рослини своє імя отримало давньогрецьке місто Кедрії на однойменному острові у Керамічній затоці в Карії (нині острів Седір в затоці Ґьокова, Туреччина).
  • На честь нього названо астероїд, відкритий 16 серпня 1990 року.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Farjon, A. (1990). Pinaceae. Drawings and Descriptions of the Genera. Koeltz Scientific Books ISBN 3-87429-298-3 (англ.)
  2. Frankis, M. & Lauria, F. (1994). 'The maturation and dispersal of cedar cones and seeds', International Dendrology Society Yearbook 1993: 43—46 (англ.)
  3. Корчемний, В. Г. (1998). Екзоти Поділля. — Тернопіль: ЛІЛЕЯ. ISBN 966-7298-08-6


Сосна звичайна Це незавершена стаття про Хвойні.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.