Хвойні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хвойні
Період існування: пізній карбон — сучасність
Листя ялини канадської (Picea glauca)
Листя ялини канадської (Picea glauca)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Streptophytina
- Ембріофіти (Embryophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Euphyllophyta
- Насінні (Spermatophyta)
- Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Burnett, 1835
Порядки та родини
Cordaitales
Pinales
Vojnovskyales
Voltziales
Синоніми
Coniferophyta

Coniferae

Хво́йні (Pinophyta, Pinopsida) — найчисельніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини. Це підвідділ та клас відділу Streptophyta царства Зелені рослини. Це найпоширеніші представники даного відділу царства рослин, що мають найбільше економічне значення. Широко відомі хвойні породи дерев — сосна, ялина, ялиця, кипарис, кедр, тис, секвойя, модрина.

У дикій природі хвойні дерева поширені по всій нашій планеті. У деяких фітоценозах вони займають чільні позиції, приміром, у тайзі. Група хвойних рослин є найдавнішою із нині існуючих. Викопні останки вимерлих хвойних рослин належать до кам'яновугільного періода палеозойської ери. Останки більш сучасних рослин відносяться до пластів віку 60-120 млн років до нашої ери.

Опис[ред.ред. код]

За зовнішнім виглядом — це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (1 м) до гігантських дерев (100 м). Найвища в світі хвойна рослина — Секвойя.

Особливістю будови більшості видів хвойних є те, що їх зазвичай вічнозелені листки мають вигляд голок чи рідше лусочок. Такі листи називають хвоєю, звідки і походить назва класу. Голки-листя на поперечному розрізі округлі або ребристі, як у сосни або ялини, можуть нагадувати плоскі довгасті луски, наприклад, у тиса, туї, кипариса. Завдяки невеликій площі листків та особливостей їх продихів, взимку практично повністю припиняється випаровування води. Продихи занурені в товщу тканини листка, а у деяких рослин у зимовий період закриваються воском. У більшості хвойних листки темно-зеленого кольору і розташовані на гілках по спіралі, що забезпечує краще уловлювання розсіяного сонячного світла в помірних широтах і північних районах, в густому лісі в тіні інших рослин.

У корі та деревині хвойних рослин є безліч канальців, заповнених густою рідиною зі специфічним запахом — хвойною смолою. Їх називають смоляними ходами. При ушкодженні стовбура в цьому місці з'являються краплі смоли, і рана швидко затягується. У стовбурі хвойного дерева добре виражені річні кільця приросту. Коренева система хвойних стрижнева, причому є великий стрижневий корінь, що розвивається із первинного та зберігається все життя рослини. Бічні корені тонкі та короткі, містять мікоризу.

Характерною особливістю більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце, або так звана «мутовка». За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів. У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно.

Розмноження[ред.ред. код]

Більшість хвойних є однодомними рослинами, тобто на одній рослині розташовані чоловічі та жіночі шишки, в яких формуються відповідно пилкові зерна та сім'язародки. Шишки — це укорочені видозмінені пагони, листя яких трансформувалися в луски. У більшості хвойних наприкінці весни в чоловічих шишках формуються мікроспори, які вітром переносяться на жіночі шишки. У деяких, наприклад, у сосни, луски на жіночих шишках розходяться, а насінні зародки виділяють краплі липкої рідини, до яких приклеюються принесені вітром пилкові зерна. Після запилення луски шишки змикаються, шишка закривається, і пилкове зерно проростає пилкової трубкою, що досягає через певний час яйцеклітини. При злитті спермія з яйцеклітиною відбувається запліднення. Із зиготи утворюється зародок насінини. У зрілої насінини хвойної рослини зародок складається з зародкового корінця, стеблинки та різної кількості сім'ядоль у різних рослин. Після дозрівання насіння жіночі шишки розкриваються, насіння висипається. При попаданні в сприятливі умови насіння проростає.

Значення[ред.ред. код]

Ландшафтне, водоохоронне та господарське значення хвойних дуже велике. Ці рослини є переважаючими на величезних територіях суші, формуючи хвойні або змішані ліси, в яких ростуть хвойні та листяні рослини. Хвойні дерева є цінними постачальниками «м'якої» деревини і продуктів її переробки (паперу, скипидару, каніфолі, дубильних речовин, тощо). Деревина хвойних не має жорстких волокон, широких пір і просочена смолою, чим відрізняється від деревини квіткових рослин. Деякі хвойні вирощують як декоративні рослини. Насіння кедрової сосни, пінії вживають в їжу, готують з нього масло.

Класифікація[ред.ред. код]

Філогенетика хвойних на основі генетичного аналізу

Клас хвойні об'єднує 7 сучасних родин (соснові, араукарієві, головчатотисові, кипарисові, подокарпові, сціадопітисові, тисові) та більше 600 видів сучасних рослин.

Крім того відомо 3 викопних порядки хвойних:

Джерела[ред.ред. код]


Сосна звичайна Це незавершена стаття про Хвойні.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.