Сосна
| Сосна | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) |
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
Сосна (Pinus L.) — рід шпилькових дерев, родини соснових; відомі понад 100 видів, що поширені переважно у помірній смузі Північної півкулі.
В Україні налічується 17 видів, з них окультурено — 11. Найпоширеніша сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), до 40 м заввишки; плодоносить з 10-30 років, у зімкненому лісостані — з 40-60 років; дерево живе 300—400, іноді й більше років; порівняно з іншими шпильковими росте швидко. Сосна звичайна — світлолюбна, посухо- і холодостійка порода, невибаглива до ґрунтів; росте передусім на пісках, болотах, скелях тощо.
Латинська назва сосни звичайної — Pinus sylvestris — походить від кельтських слів: «пін» — скеля і «сільвестріс» — лісова.
Зміст |
[ред.] Ареал поширення
В Україні сосна займає близько 2,5 млн. га або 34% всієї лісової площі (перше місце перед дубом і смерекою). Сосна поширена насамперед на Поліссі (також на Малому Поліссі, Надбужанській і Надсянській котловинах), де є головною лісотвірною породою (займає близько 60% лісової площі). На кращих ґрунтах зростає при участі Дуба (субори), на глибоких пісках без домішки інших порід (сухі бори), на заболочених ґрунтах з домішкою берези й вільхи. Менше значення сосна має в Лісостепу (понад 20% лісової площі), найбільше — на Лівобережному (понад 30%); вона поширена переважно на піщаних борових терасах лівих берегів рік — частково штучно насаджена. В Степу сосна зустрічається винятково (наприклад, на Олешківських пісках), рідко у Карпатах і на Прикарпатті.
[ред.] Розмноження
Сосна цвіте у травні, і жовтий пилок її у великій кількості розноситься вітром, покриваючи іноді всю поверхню озер, будучи несподіваним кормом для дрібних рибок.
Пилок сиплеться з пиляків жовтих шишечок і потрапляє на рильця червоних шишечок. Насіння дозріває лише через вісімнадцять місяців, в березні випадають з шишок на сніг і, підхоплюючись вітром, ковзають по насту, як маленькі буєри (сани з вітрилами), на далекі відстані в різні боки[1]. Насіння навесні проростають, виносячи на поверхню п'ять або сім сім'ядоль[1]. Молоді сосни швидко ростуть, збільшуючись на 30 — 50 сантиметрів на рік[1]. Вони не бояться ні морозів, ні вологи, ні посухи, ні вітрів. Недарма по-латині сосна називається Пінус (Pinus), що означає «скеля»[1]. Але сосні потрібне сонячне світло. Якщо насіння сосни потраплять під ялину з її широкими лапами, пророслі сосонки не зможуть витримати постійної тіні і загинуть. Ось чому ялина, потрапивши в сосновий бір, виживає сосну[1]. Старі сосни відмирають, а молоді під ялиною не виростають, і через десятки років замість соснового лісу залишається один ялиновий[1]. Але сосна поселяється і на нових відкритих місцях. У неї міцні корені, стійкий стовбур, і вона невимоглива до умов життя.
[ред.] Господарське використання
В Україні з усіх дерев сосна має найбільше значення. Її легку і м'яку деревину використовують у будівництві і як паливо, з неї виробляють шпали, меблі, телеграфічні стовпи; з живиці — терпентину і кольофонію, з молодої хвої — вітаміни С і етерові олії. З соснової смоли (живиці) відганяють скипидар і одержують каніфоль. Каніфоллю натирають смички скрипок. Каніфоль йде на виготовлення лаків, сургучу, колісної мазі, на проклейку паперів, в мило. Останнім часом з камбію сосни стали отримувати навіть сурогат ванілі — ванілін[1].
Сосну використовують в садово-паркових насадженнях, для закріплення пісків та у полезахисних смугах. Її садять там, де потрібно надати протидію шкідливим явищам природи. Уздовж залізниць сосни затримують сніг, на берегах водойм і в пустелях — рухомі піски; в ярах коріння сосни, закріплюючи ґрунт, зупиняють його розповзання. На схилах гір і по берегах річок сосна запобігає повені, затримуючи танення снігу, який стікає не бурхливими потоками, а спокійними струмочками. Сосни — зберігачі вод: під їх покровом не висихають і не міліють річки.
Високі, тонкі, гладкі стволи сосен протягом багатьох століть рухали незліченні кораблі, підтримуючи вітрила, наповнені вітром.
З смоли древніх хвойних дерев утворився дорогоцінний бурштин, з якого роблять красиві намиста.
У Кримських горах поширена сосна кримська (Р. nigra var. pallasiana Lamb.), сосна Станкевича (P. brutia Ten.) й інші.
У Карпатах, крім сосни звичайної, ростуть сосна кедрова (кедрина) або європейська (P. cembra L.), рідка, лише інколи становить невеликі суцільні деревостани (наприклад, у резерваті на горі Яйце у Ґорґанах), та сосна-жереп (Р. mugo Turra) — обидві у смузі гор. границі лісу. Як декоративні вирощують сосну італійську або пінію (P. pinea L.), сосну Веймутова (P. strobus L.) та інші.
[ред.] Види
Двохвойні
- Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.)
- Сосна Банкса (Pinus banksiana Lamb.)
- Сосна гірська (Pinus mugo)
Трихвойні
П'ятихвойні
- Сосна Веймутова (Pinus strobus L.)
- Сосна кедрова європейська (Pinus cembra)
- Сосна кедрова сибірська (Pinus sibirica)
[ред.] Примітки
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
[ред.] Див. також
