Сосна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сосна
Сосна звичайна (Pinus sylvestris)
Сосна звичайна (Pinus sylvestris)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
Надклас: Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Сосна (Pinus)
L.
Види
дивитись Список видів роду Сосна

Сосна (Pinus L.) — рід шпилькових дерев, родини соснових. Відомо близько 115 видів, що поширені переважно у помірній смузі Північної півкулі.

В Україні налічується 17 видів, з них окультурено 11. Найпоширенішою є сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), до 40 м заввишки. Плодоносить з 10-30 років, у зімкненому лісостані — з 40-60 років. Дерево живе 300–400, іноді й більше років, порівняно з іншими шпильковими росте швидко. Сосна звичайна — світлолюбна, посухо- і холодостійка порода, невибаглива до ґрунтів, росте передусім на пісках, болотах, скелях тощо.

Латинська назва сосни звичайної — Pinus sylvestris — походить від кельтських слів «пін» — скеля і «сільвестріс» — лісова.

Ареал поширення[ред.ред. код]

Сосни на кам'янистому гірському схилі.

В Україні сосна займає близько 2,5 млн. га або 34% всієї лісової площі (перше місце перед дубом і ялиною). Сосна поширена насамперед на Поліссі (також на Малому Поліссі, Надбужанській і Надсянській котловинах), де є головною лісотвірною породою (займає близько 60% лісової площі). На кращих ґрунтах зростає разом з дубом (субори), на глибоких пісках — без домішки інших порід (сухі бори), на заболочених ґрунтах — з домішкою берези та вільхи. Менше значення сосна має в лісостепу (понад 20% лісової площі), найбільше — на лівобережному (понад 30%). Вона поширена переважно на піщаних борових терасах лівих берегів рік, частково штучно насаджена. В степу сосна зустрічається вкрай рідко (наприклад, на Олешківських пісках), рідко у Карпатах і на Прикарпатті.

Розмноження[ред.ред. код]

Сосна квітне у травні. ЇЇ жовтий пилок у великій кількості розноситься вітром, покриваючи іноді всю поверхню озер, будучи несподіваним кормом для дрібних рибок.

Пилок сиплеться з пиляків жовтих шишечок і потрапляє на рильця червоних шишечок. Насіння дозріває лише через вісімнадцять місяців, в березні випадає з шишок на сніг і, підхоплюючись вітром, ковзає по насту як маленькі буєри (сани з вітрилами) на далекі відстані в різні боки[1]. Насіння навесні проростає, виносячи на поверхню п'ять або сім сім'ядоль[1]. Молоді сосни швидко ростуть, збільшуючись на 30 — 50 сантиметрів на рік[1]. Вони не бояться ні морозів, ні вологи, ні посухи, ні вітрів. Недарма по-латині сосна називається Пінус (Pinus), що означає «скеля»[1]. Сосна — світлолюбива рослина. Якщо насіння сосни потрапить під ялину з її широкими лапами, пророслі сосонки не зможуть витримати постійної тіні і загинуть. Ось чому ялина, потрапивши в сосновий бір, витісняє сосну[1]. Старі сосни відмирають, а молоді під ялиною не виростають, і через десятки років замість соснового лісу залишається один ялиновий[1]. Але сосна поселяється і на нових відкритих місцях. У неї міцні корені, стійкий стовбур, і вона досить невибаглива до умов середовища зростання.

Господарське використання[ред.ред. код]

В Україні з усіх дерев сосна має найбільше значення. Її легку та м'яку деревину використовують у будівництві і як паливо, з неї виробляють шпали, меблі, телеграфічні стовпи, з живиці — терпентину і кольофонію, з молодої хвої — вітаміни С і етерові олії. З соснової смоли (живиці) відганяють скипидар і одержують каніфоль. Каніфоллю натирають смички скрипок. Вона йде також на виготовлення лаків, сургучу, колісної мазі, на проклейку паперів, в мило. Останнім часом з камбію сосни стали отримувати навіть сурогат ванілі — ванілін[1].

Сосну використовують в садово-паркових насадженнях, для закріплення пісків та у полезахисних смугах. Її садять там, де потрібно надати протидію шкідливим явищам природи. Уздовж залізниць сосни затримують сніг, на берегах водойм і в пустелях — рухомі піски, в ярах коріння сосни, закріплюючи ґрунт, зупиняє його розповзання. На схилах гір і по берегах річок сосна запобігає повені, затримуючи танення снігу, який стікає не бурхливими потоками, а спокійними струмочками. Сосни — зберігачі вод: під їх покровом не висихають і не міліють річки.

Високі, тонкі, гладкі стволи сосен протягом багатьох століть рухали незліченні кораблі, підтримуючи вітрила, наповнені вітром.

З смоли древніх хвойних дерев утворився дорогоцінний бурштин, з якого роблять красиві намиста.

У Кримських горах поширена сосна кримська (Р. nigra var. pallasiana Lamb.), сосна Станкевича (P. brutia Ten.) й інші.

У Карпатах, крім сосни звичайної, ростуть сосна кедрова (кедрина) або європейська (P. cembra L.), рідкісна, лише інколи становить невеликі суцільні деревостани (наприклад, у резерваті на горі Яйце у Ґорґанах), та сосна-жереп (Р. mugo Turra) — обидві у смузі верхньої границі лісу. Як декоративні вирощують сосну італійську або пінію (P. pinea L.), сосну Веймутова (P. strobus L.) та інші.

Види[ред.ред. код]

Детальніше: Список видів роду Сосна

Двохвойні

Трихвойні

П'ятихвойні

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Сосна звичайна Це незавершена стаття про хвойних.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.