Кизил-Коба (пам'ятка природи)
 Всередині Червоних печер | |
| 44°51′59″ пн. ш. 34°20′53″ сх. д. / 44.86638889002777830° пн. ш. 34.3483333300277778° сх. д.Координати: 44°51′59″ пн. ш. 34°20′53″ сх. д. / 44.86638889002777830° пн. ш. 34.3483333300277778° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
|---|---|
| Розташування | Перевальне, АР Крим |
| Найближче місто | Сімферополь |
| Площа | 33 га |
| Засновано | 1963 |
| Оператор | Сімферопольське державне лісомисливське господарство |
  Кизил-Коба (пам'ятка природи) (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
Дана стаття про природоохоронний об'єкт. Не слід плутати з Кизил-Коба — стаття про печери.
«Кизи́л-Коба́» або «Червоні печери» (крим. «Qızıl Qoba», «Къызыл Къоба» «Qızıl Qoba», «К'изил К'оба») — геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення в Україні, розташована в Кримських горах на території Сімферопольського району Автономної Республіки Крим. Площа — 33 га. Землекористувач — Сімферопольське державне лісомисливське господарство.
Історія[ред. | ред. код]
Статус пам'ятки природи було присвоєно 7 серпня 1963 року Розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 07.08.63 р № 1180-р, шляхом реорганізації пам'ятки природи місцевого значення, заснованої в 1947 році[1].
Опис[ред. | ред. код]
Розташована в Кримських горах на відрогах Долгоруковської яйли на території Перевальненського лісництва квадрат 4, що охоплює однойменний комплекс печер. Пам'ятка природи перебуває в межах регіонального ландшафтного парку «Урочище Кизил-Коба».
Найближчий населений пункт — село Перевальне, місто — Сімферополь.[2]
Природа[ред. | ред. код]
Охороняється мальовниче урочище в ущелині, що утворилась у товщі вапняків. Тут розташована найбільша печера в Криму Кизил-Коба. Загальна протяжність вивченої її частини становить на даний період часу близько 25 км, площа 64000 м², обсяг 270000 м³, перепад висот 275 м. Першим поверхом протікає підземна річка Кизилкобинка. У печері чимало озер, водоспадів, сифонів.
У нижній частині схилів зростає ліс з граба звичайного, клена польового, дуба пухнастого. У підліску - ліщина, свидина, кизил, шипшина.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Ради Міністрів УРСР від 07.08.63 № 1180-р. Архів оригіналу за 24 Лютого 2022. Процитовано 2 Травня 2020.
- ↑ Публічна кадастрова карта України[недоступне посилання]
- ↑ Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Література[ред. | ред. код]
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
| ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||