Скелі МОДРу

Геологічна пам'ятка природи
загальнодержавного значення
«Скелі МОДРу»
	47°53′20″ пн. ш. 33°18′24″ сх. д. / 47.88888889002777205° пн. ш. 33.30666667002777359° сх. д.Координати: 47°53′20″ пн. ш. 33°18′24″ сх. д. / 47.88888889002777205° пн. ш. 33.30666667002777359° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Центрально-Міський район, ; Кривий Ріг, ; Україна
Водні об'єкти	річка Інгулець
Площа	62 га
Засновано	14 жовтня 1975
Оператор	Криворізька міська рада
	Скелі МОДРу (Україна)
	Скелі МОДРу у Вікісховищі

Ске́лі МО́ДРу — один з об'єктів природно-заповідного фонду Дніпропетровської області, геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Скелі розташовані у Центрально-Міському районі Кривого Рогу, на житломасиві МОДР. Статус пам'ятки природи присвоєно Розпорядженням Рада міністрів УРСР № 780-р. від 14 жовтня 1975 року.

Загальний опис. Скелі Мопра[ред. | ред. код]

Площа пам'ятки — 62 га. Являє собою групу скель на схилі долини р. Інгульця, які є фрагментом розрізу Криворізько-Кременчуцької провінції Українського кристалічного щита. До території пам'ятки відносяться природні відслонення правого і лівого берегів річки Інгулець разом зі штучними оголеннями порід у затоплених дореволюційних залізорудних кар'єрах і в прорізі шосейної дороги (від вул. Свято-Миколаївської до вул. Прорізної), що з'єднує старий центр міста із селищем колишнього рудника імені МОДРу. Загальна площа скельних виходів та природних зон навколо скель цієї групи — близько 500 Га.

На лівому березі Інгульця, починаючи від затопленого кар'єру біля колишнього профілакторію «Каскад» до повороту річки біля селища Весела Дача, ці оголення постають розрізненими великими і дрібними скелями і «гривками» завдовжки від 6 до 200 м і заввишки від 2 до 27 м. На правому березі Інгульця таких скель і «гривок» значно менше. Найбільша з них — скеля «Орлине гніздо» — розташована у селищі Нижня Антонівка (неподалік від автобусної зупинки «Цегельний завод»). Її довжина 25 м, а висота змінюється від 1 до 28 м. На північний захід від «Орлиного гнізда» корінні породи виходять на денну поверхню у вигляді окремих «гривок», найчастіше покритих осипом.

Персональну назву має також ще одна скеля — «Мала Орлинка» (або інакше «Мале Орлине гніздо»). Це пласка, майже вертикальна стінка, що знаходиться в центральній частині лівобережних оголень, неподалік невеличкого гроту.

Вік верхньої вікової межі порід, визнаний як 2050 млн. років. Абсолютна висота — 50 м.

Відомий дослідник Валеріан Домгер (1883) так описує «Орлине гніздо»: «…мы вступаем в полосу железистокварцитовых сланцев, которые тянутся почти беспрерывно вплоть до устья р. Саксагань, образуя в этом пространстве … ряд железистых скал, представляющих великолепные примеры самой прихотливой скадчастости пластов».