Клоака

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Клоака червонохвостого яструба

Клоа́ка (від лат. cloaca — «труба для протоку нечистот», канал, стік, шлунок, черево; пов'язане з лат. cluoчищу)[1] — анальний отвір, розширена кінцева частина задньої кишки у деяких хребетних тварин. Стінка клоаки вистелана багатошаровим епітелієм. У клоаку відкриваються сечоводи, статеві протоки (сімяпроводи чи яйцеводи) і сечовий міхур. Клоака є у деяких круглоротих (міксин) і риб (акул, скатів, двоякодихаючих, іглиць), у всіх земноводних, плазунів, птахів, а з ссавців — у клоачних. У інших ссавців клоака є тільки на початку зародкового розвитку, потім вона розділяється на сечостатевий синус і кінцевий відділ прямої кишки, які відкриваються самостійними отворами — сечостатевим і задньопроходним (анальним). З випучування черевної стінки клоаки у земноводних утворюється сечовий міхур, а у зародків амніот — алантоїс.

Див. також[ред.ред. код]

Клоака Максима

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство) - там Етимологічний словник української мови: В 7 т., т. 2 / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — ...

Література[ред.ред. код]

  • Біологічний енциклопедійний словник. М.: «Радянська Енциклопедія», 1986. с. 264. (рос.)