Користувач:Renvoy/Передумови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Передумови[ред. | ред. код]

Докладніше: Українсько-російські відносини, Історичні передумови проросійських заворушень 2014 року в Україні, Російсько-українська війна (з 2014) та Друга холодна війна

Як наслідок процесу розпаду Радянського Союзу, Україна проголосила незалежність 24 серпня 1991 року й підтвердила прагнення до самостійності на демократичному референдумі. 1994 року, країна підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, погодившись в обмін на гарантії безпеки відмовитись від ядерної зброї, яка залишилась від СРСР. Росія, Великобританія і США погодилися в Будапештському меморандумі підтримувати територіальну цілісність України.

Відносини між Україною та Росією почали загострюватись з початком нового століття, зокрема через конфлікт навколо коси Тузла. Після Помаранчевої революції, Україна в 2008 заявила про свій намір добиватись майбутнього членства в НАТО шляхом поступового наближення до його політичних і військових стандартів[1]. У відповідь, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Росія зробить все можливе, щоб запобігти цьому[2].

Євромайдан (2014) став поворотною подією в стосунках України з Росією

Після виборів 2010 року, президентом України став Віктор Янукович, який розпочав політику зближення з Росією і відмови від євроатлантичної інтеграції країни та узурпував владу. Відмова підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом під впливом Росії призвела до початку Євромайдану та Революції гідності. За результатами цих подій, Янукович з соратниками був усунутий з посади Президента та втік в Росію.

Граючи на політичній нестабільності в Україні, Росія у березні 2014 року оголосила про анексію півострова Крим та міста Севастополя й розпочала широку кампанію антиукраїнської пропаганди[3]. У квітні 2014 року, підтримувані Росією озброєні сепаратистські сили організували заколот на сході України, таким чином розпочавши російсько-українську війну на Донбасі. Перемир'я, передбачене Мінськими угодами, підписаними у вересні 2014 року та лютому 2015 року з метою припинення бойових дій, неодноразово провалювалося. Незважаючи на численні докази, Росія заперечувала участь у війні, наполягаючи, щоб Україна вела переговори з маріонетковими Донецькою та Луганською народними респубілками.

Нова українська демократична влада після 2014 року повернула курс країни на євроатлантичну інтеграцію, закріпивши у 2019 році прагнення вступу до НАТО та ЄС у Конституції[4]. Під керівництвом путінського режиму, особливо після подій 2014 року, в Росії все більшої популярності набував російський націоналізм та рашизм із закликами анексувати більше українських земель. У липні 2021 року Володимир Путін опублікував есе під назвою «Про історичну єдність росіян та українців», в якому стверджував, що росіяни та українці — «один народ»[5]. Напередодні вторгнення Путін стверджував, що Україна була створена російськими більшовиками і ніколи не мала традиції справжньої державності[6]. Такі твердження називали проявом російського імперіалізму[7], іредентизму[8], а також викривленням історії та негаціонізмом[9].

Підготовка до вторгнення[ред. | ред. код]

Докладніше: Підготовка Росії до вторгнення в Україну 2022 року

У березні та квітні 2021 року Росія нарощувала свої сили поблизу російсько-українського кордону, а потім знову в Росії та Білорусі в період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року. Члени російського уряду неодноразово заперечували наявність планів нападу на Україну[10]. За повідомленнями, рішення про вторгнення в Україну було прийнято Путіним і його найближчим оточенням, включно з радником з питань нацбезпеки Миколою Патрушевим та міністром оборони Сергієм Шойгу[11].

У грудні 2021 року Росія висунула низку претензій до західних країн, звинувачуючи їх у нібито «експансії НАТО» і вимагаючи від Заходу забрати їхні війська й озброєння з країн колишнього «Східного блоку», претендуючи на відновлення військово-політичного впливу колишнього Радянського Союзу. Конкретно від України вона вимагала гарантій неприєднання до НАТО, а також відмови від постачання західних озброєнь, і погрожувала невизначеною військовою відповіддю, якщо ці вимоги не будуть задоволені повністю. НАТО оцінило вимоги як абсурдні й відхилило їх, Сполучені Штати попередили Росію про «швидкі та суворі» економічні санкції в разі подальшого вторгнення в Україну[12].

Упродовж лютого зброю Україні на випадок вторгнення Росії надали Канада[13], Естонія[14], Литва[15], зокрема надали зенітно-ракетні комплекси та протитанкові ракетні комплекси.

Президент Франції Еммануель Макрон і канцлер Німеччини Олаф Шольц доклали зусиль у лютому 2022 року, щоб запобігти війні, але не змогли відмовити Путіна при зустрічах від вторгнення[16]. В адміністрації Джо Байдена тривогу з приводу ймовірного нападу Росії висловлювали, починаючи з 2021 року[17]. Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон застерігав у лютому 2022, що Росія готує найбільше з 1945 року вторгнення в Європу[18].

21 лютого 2022 року Росія офіційно визнала дві самопроголошені квазідержави на сході України, Донецьку та Луганську Народні Республіки[19]. Так звані «республіки» визнавали в межах відповідних українських областей, які виходять далеко за межі лінії зіткнення[20]. 22 лютого Путін заявив, що Мінські домовленості більше не діють. Того ж дня Рада Федерації одностайно схвалила застосування військової сили на цих територіях[21]. 22 лютого президент України Зеленський підписав указ про призов резервістів оперативного резерву до війська[22], 23 лютого — указ про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України, того ж дня затверджений Верховною Радою[23].

24 лютого Путін в промові до населення оголосив про "спеціальну воєнну операцію", яка фактично означала оголошення війни Україні. Путін сказав, що операція спрямована на "захист населення" підконтрольних Росії самопроголошених республік, які "зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму"[24]. Путін також неправдиво стверджував, що українські урядовці є неонацистами під контролем Заходу, що Україна розробляє ядерну зброю, і що НАТО розбудовує військову інфраструктуру в Україні, щоб загрожувати Росії. Він сказав, що Росія прагне "демілітаризації та денацифікації" України, і дотримується поглядів, які ставлять під сумнів право України на існування[25].

  1. ↑ What does Putin want in Ukraine? The conflict explained. CNN. 1 березня 2022. Архів оригіналу за 6 березня 2022. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. ↑ Russia army vows steps if Georgia and Ukraine join NATO. Reuters.
  3. ↑ Ghitis, Frida (26 лютого 2022). Opinion: Putin's war was launched on a runway of lies. CNN. Архів оригіналу за 1 березня 2022.
  4. ↑ Вступ до НАТО і ЄС закріпили в Конституції. Що це означає. BBC News Україна (укр.). Процитовано 16 грудня 2023.
  5. ↑ Article by Vladimir Putin ”On the Historical Unity of Russians and Ukrainians“ • President of Russia. web.archive.org. 25 січня 2022. Процитовано 16 грудня 2023.
  6. ↑ «Історичний фактчекінг» поглядів Путіна: історики називають факти, якими маніпулює президент Росії. Радіо Свобода (укр.). 3 березня 2022. Процитовано 16 грудня 2023.
  7. ↑ Snyder, Timothy (18 січня 2022). How to think about war in Ukraine. Thinking about... Процитовано 16 грудня 2023.
  8. ↑ Putin’s Crimea Speech: A Manifesto of Greater-Russia Irredentism. Jamestown (амер.). Процитовано 16 грудня 2023.
  9. ↑ History as an information weapon in Russia’s full-scale war in Ukraine.
  10. ↑ Taylor, Adam (24 лютого 2022). Russia’s attack on Ukraine came after months of denials it would attack. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 16 грудня 2023.
  11. ↑ Kremlin Insiders Are Alarmed Over Growing Toll of Putin's War. Bloomberg.com (англ.). 20 квітня 2022. Процитовано 16 грудня 2023.
  12. ↑ Crowley, Michael; Wong, Edward (29 січня 2022). U.S. Sanctions Aimed at Russia Could Take a Wide Toll. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 5 лютого 2022.
  13. ↑ Канада доставила зброю для Збройних Сил України. Міністерство оборони України. 19 лютого 2022. Архів оригіналу за 20 лютого 2022.
  14. ↑ ЗСУ отримали від Естонії протитанкові ракетні комплекси «Джавелін». Міністерство оборони України. 18 лютого 2022. Архів оригіналу за 18 лютого 2022.
  15. ↑ ЗСУ отримали від Литви зенітно-ракетні комплекси Stinger. Міністерство оборони України. 13 лютого 2022. Архів оригіналу за 13 лютого 2022.
  16. ↑ France's Macron calls for calm to resolve Ukraine crisis. Reuters.
  17. ↑ Три місяці до війни. Як і коли Зеленський дізнався про вторгнення? Велике розслідування The Washington Post. texty.org.ua (укр.). Процитовано 17 серпня 2022.
  18. ↑ Ukraine: Russia plans biggest war in Europe since 1945 - Boris Johnson. BBC. 20 лютого 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2022.
  19. ↑ Putin orders troops into eastern Ukraine on ‘peacekeeping duties'. the Guardian (англ.). 21 лютого 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2022.
  20. ↑ Путин: Россия признала «ДНР» и «ЛНР» в границах, закрепленных в их конституциях. Новая газета (рос.). 22 лютого 2022. Архів оригіналу за 23 лютого 2022.
  21. ↑ Рада Федерації дозволила Путіну використовувати російську армію за кордоном. BBC News Україна. 22 лютого 2022. Архів оригіналу за 24 лютого 2022.
  22. ↑ Зеленський підписав указ про призов резервістів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 23 січня 2023.
  23. ↑ Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 січня 2023.
  24. ↑ Росія атакувала Україну — війна почалась. Що відбувається. chas.news (ua) . Процитовано 16 грудня 2023.
  25. ↑ Ukraine conflict: Russian forces attack from three sides. BBC News (брит.). 24 лютого 2022. Процитовано 16 грудня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Renvoy/Передумови&oldid=41154588