Краснобриж Ігор Віталійович
| Ігор Краснобриж Ігор Віталійович Краснобриж | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
15 березня 1995 м. Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Смерть |
16 березня 2022 (27 років) м. Маріуполь, Донецька область, Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Козацький | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2017, 2021—2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Формування |
 Полк «Азов» | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ігор Віталійович Краснобриж — старший солдат підрозділу Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ігор Краснобриж народився 1995 року в Маріуполі Донецької області.
2011 року, вболіваючи за місцеву футбольну команду «Маріуполь», долучився до фанатського руху. Пізніше приєднався до навколофутольної групи «Проєкт 32». Представники «Проєкту» мали дружні відносини із колективами з інших міст (зокрема фанатами «Шахтаря», «Кривбасу» та чернігівської «Десни»), серед яких було багато бойових побратимів.
Військову службу проходив у складі полку «Азов» з 2014 року.
2017 року тимчасово покинув службу.
2021 року повернувся до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов».
За два місяці до початку повномасштабного російського вторгнення, Ігор разом із дружиною та донькою переїхали у нове житло.
Старший навідник 1-го вогневого розрахунку мінометного взводу 3-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов».
8 та 12 березня 2022 року він приїздив до будинку де його сім'я переховувалася від ворожих обстрілів міста Маріуполя, тоді ж востаннє сфотографувався з донькою[1].
Загинув 16 березня 2022 року під час бойових дій на заводі «Азовсталь»[2].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися дружина Елла та донька Майя (нар. 2020)[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
У мистецтві[ред. | ред. код]
Українська художниця Olga Wilson, що публікує в «Інстаграмі» та у «Фейсбуці», емоційно сильні малюнки про війну, на полотні зобразила Ігоря Краснобрижа. На прохання рідних художниця створила портрет воїна з маленькою донечкою[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ігор «Козацький» Краснобриж на Трибуні героїв
- ↑ а б Терещук, Галина (8 червня 2022). Місяць у підвалі блокадного Маріуполя, загибель чоловіка і полон нареченого. Історія двох сестер. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 13 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Олейник, Светлана (11 квітня 2022). Художниця так малює історії війни, що люди плачуть - фото. Індустріалка (укр.). Архів оригіналу за 30 травня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 25 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 15 березня
- Народились 1995
- Померли 16 березня
- Померли 2022
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Уродженці Маріуполя
- Померли в Маріуполі
- Учасники битви за Маріуполь (2022)