Критична температура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізотерми реального назу із відзначеною критичною точкою
На фазовій діаграмі в критичній точці крива співіснування фаз обривається

Крит́ична температ́ура — така температура, при якій густина і тиск насиченої пари стають максимальними, а густина рідини, що перебуває у динамічній рівновазі з парою, стає мінімальною. При температурі, вищій за критичну температуру газу, його неможливо сконденсувати при жодному тиску.

Зазвичай критична температура позначається Tк або Tc.

На малюнку праворуч ізотерма реального газу, яка відповідає критичній термпературі, відзначена жирнішою лінією. На критичній ізотермі область, в якій тиск в газі при конденсації не змінюється зі зменшеннями об'єму (модуль всебічного стиску дорівнює нулю), зводиться до однієї точки. Ця точка називається критичною точкою.

Критичній точці відповідає крім критичної термператури також критичний тиск Pк та критичний об'єм Vк, який, проте, залежать від маси газу. Зазвичай критичні ізотерми проводяться для моля газу.

Критична температура деяких речовин[ред.ред. код]

Речовина Критична температура (°C)
Азот -146.9
Аргон -122.29
Бром 315
Водень -240.17
Гелій -267.96
Йод 546
Кисень -118.57
Криптон -63.7
Ксенон 16.58
Арсен 1400
Неон -228.75
Радон 105
Ртуть 1477
Селен 1493
Сірка 1041
Фосфор 721
Фтор -128.85
Хлор 143.8

Загальніше значення[ред.ред. код]

Термін критична температура часто вживається для позначення температури, при якій відбувається фазовий перехід: критична температура надпровідності, критична температура надплинності тощо.

Див. також[ред.ред. код]