Радон
Зміст |
Загальна характеристика [ред.]
Радон (рос. радон, англ. radon, radium emanation; нім. Radon n) – радіоактивний хімічний елемент періодичної системи. Символ Rn. Відкритий у 1900 р. нім. вченим Ф. Дорі та англ. фізиком Е. Резерфордом. Належить до інертних газів, ат. н. 86, ат. м. 222,0176. Р. – одноатомний газ без кольору і запаху. Радіоактивний. Токсичний. Хімічно малоактивний. Утворює сполуки включення з водою, фенолом, толуолом і т.д., хімічні сполуки – флуориди. Утворюється в радіоактивних рудах і мінералах при розпаді радію (звідси походить і назва елемента). Штучно одержують з солей радію. Відомо понад 25 ізотопів Rn. Найстійкішим є ізотоп 222Rn (період напіврозпаду – 3,824 доби). Густина 9,73 кг/м³; tпл = - 71 °С; tкип = - 61,9 °С. Р. застосовують у геохімії для якісної оцінки збереження кристалічної структури радіоактивних мінералів, що використовуються в ізотопній геохронології. Запропонований також радон-ксеноновий метод визначення віку уранових мінералів. Крім того, застосовують при розвідці родовищ урану (за еманаціями Rn у приповерхневому шарі атмосфери), у медицині (радонові ванни, радіаційна терапія), техніці (Rn-Be джерела нейтронів).
Історія [ред.]
Відкритий у 1900 р. німецьким фізиком Ф. Дорном та пізніше англ. фізиком Е. Резерфордом.
Походження назви [ред.]
Англійський учений Е. Резерфорд в 1899 році відзначив, що препарати торію випускають, крім α-частинок ще якусь невідому раніше речовину, так - що повітря навколо препаратів торію поступово стає радіоактивним. Цю речовину він запропонував назвати еманація (від лат. emanatio - витікання) торію і дати йому символ Em. Подальші спостереження показали, що і препарати радію також випускають якусь еманацію, яка володіє радіоактивними властивостями і веде себе як інертний газ. Спочатку еманацію торію називали тороном, а еманацію радію - радоном. Було доведено, що всі еманації насправді представляють собою радіонукліди нового елемента - інертного газу, якому відповідає атомний номер 86. Вперше його виділили в чистому вигляді Рамзай і Грей в 1908 році, вони ж запропонували назвати газ нітон ( лат. Nitens - що світиться). У 1923 році газ отримав остаточну назву радон і символ Em був змінений на Rn.
Поширення [ред.]
Один з найрідкісніших елементів на Землі. Загальна кількість Р. в земній корі глибиною до 1,6 км бл. 115 т. Сер. концентрація Р. в атмосфері бл. 6•10-17 % (мас.).
Отримання [ред.]
Для отримання радону через водний розчин будь-якої солі радію продувають повітря, яке забирає із собою радон що утворюється при радіоактивному розпаді радію. Дальше повітря ретельно фільтрують для відділення мікрокрапель розчину, який містить сіль радію і які можуть бути захоплені струменем повітря. Для отримання власне радону із суміші газів видаляють хімічно активні речовини (кисень, водень, водяні пари і т. д.), залишок конденсують рідким азотом, потім з конденсату фракційно відганяють азот та інші інертні гази (аргон, неон і т.д).
Застосування [ред.]
Р. застосовують у геохімії для якісної оцінки збереження кристалічної структури радіоактивних мінералів, що використовуються в ізотопній геохронології. Запропонований також радон-ксеноновий метод визначення віку уранових мінералів. Крім того, застосовують при розвідці родовищ урану (за еманаціями Rn у приповерхневому шарі атмосфери), у медицині (радонові ванни, радіаційна терапія), техніці (Rn-Be джерела нейтронів).
Література [ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:»Вебер», 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
