Радон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Радон (Rn)
Атомний номер 86
Зовнішній вигляд
простої речовини
важкий радіоактивний
інертний газ
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
222,0176 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома n/a пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
1036,5(10,74) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f14 5d10 6s2 6p6
Хімічні властивості
Ковалентний радіус n/a пм
Радіус іона n/a пм
Електронегативність
(за Полінгом)
n/a
Електродний потенціал
Ступені окиснення n/a
Термодинамічні властивості
Густина 4,4 (при -62 °C) г/см³
Питома теплоємність 0,094 Дж/(K моль)
Теплопровідність 0,0036 Вт/(м К)
Температура плавлення 202 K
Теплота плавлення n/a кДж/моль
Температура кипіння 211,4 K
Теплота випаровування 18,1 кДж/моль
Молярний об'єм n/a см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки кубічна
гранецентрована
Період ґратки n/a Å
Відношення c/a n/a
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Радон (рос. радон, англ. radon, radium emanation; нім. Radon n) – радіоактивний хімічний елемент періодичної системи. Символ Rn. Відкритий у 1900 р. нім. вченим Ф. Дорі та англ. фізиком Е. Резерфордом. Належить до інертних газів, ат. н. 86, ат. м. 222,0176. Р. – одноатомний газ без кольору і запаху. Радіоактивний. Токсичний. Хімічно малоактивний. Утворює сполуки включення з водою, фенолом, толуолом і т.д., хімічні сполуки – флуориди. Утворюється в радіоактивних рудах і мінералах при розпаді радію (звідси походить і назва елемента). Штучно одержують з солей радію. Відомо понад 25 ізотопів Rn. Найстійкішим є ізотоп 222Rn (період напіврозпаду – 3,824 доби). Густина 9,73 кг/м³; tпл = - 71 °С; tкип = - 61,9 °С. Р. застосовують у геохімії для якісної оцінки збереження кристалічної структури радіоактивних мінералів, що використовуються в ізотопній геохронології. Запропонований також радон-ксеноновий метод визначення віку уранових мінералів. Крім того, застосовують при розвідці родовищ урану (за еманаціями Rn у приповерхневому шарі атмосфери), у медицині (радонові ванни, радіаційна терапія), техніці (Rn-Be джерела нейтронів).

Історія[ред.ред. код]

Відкритий у 1900 р. німецьким фізиком Ф. Дорном та пізніше англ. фізиком Е. Резерфордом.

Походження назви[ред.ред. код]

Англійський учений Е. Резерфорд в 1899 році відзначив, що препарати торію випускають, крім α-частинок ще якусь невідому раніше речовину, так - що повітря навколо препаратів торію поступово стає радіоактивним. Цю речовину він запропонував назвати еманація (від лат. emanatio - витікання) торію і дати йому символ Em. Подальші спостереження показали, що і препарати радію також випускають якусь еманацію, яка володіє радіоактивними властивостями і веде себе як інертний газ. Спочатку еманацію торію називали тороном, а еманацію радію - радоном. Було доведено, що всі еманації насправді представляють собою радіонукліди нового елемента - інертного газу, якому відповідає атомний номер 86. Вперше його виділили в чистому вигляді Рамзай і Грей в 1908 році, вони ж запропонували назвати газ нітон ( лат. Nitens - що світиться). У 1923 році газ отримав остаточну назву радон і символ Em був змінений на Rn.

Поширення[ред.ред. код]

Один з найрідкісніших елементів на Землі. Загальна кількість Р. в земній корі глибиною до 1,6 км бл. 115 т. Сер. концентрація Р. в атмосфері бл. 6•10-17 % (мас.).

Отримання[ред.ред. код]

Для отримання радону через водний розчин будь-якої солі радію продувають повітря, яке забирає із собою радон що утворюється при радіоактивному розпаді радію. Далі повітря ретельно фільтрують для відділення мікрокрапель розчину, який містить сіль радію і які можуть бути захоплені струменем повітря. Для отримання власне радону із суміші газів видаляють хімічно активні речовини (кисень, водень, водяні пари і т. д.), залишок конденсують рідким азотом, потім з конденсату фракційно відганяють азот та інші інертні гази (аргон, неон і т.д).

Застосування[ред.ред. код]

Р. застосовують у геохімії для якісної оцінки збереження кристалічної структури радіоактивних мінералів, що використовуються в ізотопній геохронології. Запропонований також радон-ксеноновий метод визначення віку уранових мінералів. Крім того, застосовують при розвідці родовищ урану (за еманаціями Rn у приповерхневому шарі атмосфери), у медицині (радонові ванни, радіаційна терапія), техніці (Rn-Be джерела нейтронів).


Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:»Вебер», 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0