Кровохаркання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кровохаркання
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R04.2
МКХ-9 786.3
DiseasesDB 5578
MedlinePlus 003073
MeSH C08.381.348

Кровоха́ркання (англ. Hemoptysis) - виділення харкотиння, що містить у собі згустки крові, або відхаркування крові. Причиною кровохаркання частіше бувають зміни в легенях туберкульозного характеру, а з нетуберкульозних уражень - пневмонії (крупозна, вірусно-геморагічна), бронхоектази, пухлини легенів (первинні або метастатичні), застій в легенях (недостатність серця - вади серця), судинні ураження бронхів і легенів - емболії гілочок легеневої артерії, тромбози, васкуліти (останні нерідко ревматичної природи), хвороби крові. Кровохаркання може бути вираженням геморагічного синдрому (геморагічний діатез, синдром Рандю-Ослера, вузликовий періартеріїт). Кровохаркання може бути ознакою паразитарних захворювань легенів (ехінокок легенів, аскаридоз, парагонімоз, стронгілоїдоз). Професійні захворювання (силікоз, силікатоз).

Кровохаркання виникає внаслідок:

Невідкладна допомога[ред.ред. код]

При хронічному кровохарканні і невеликому як правило невідкладна допомога не потрібна. При легеневій кровотечі і значному кровохарканні слід розвантажити малий круг кровообігу: надати хворому положення напівсидячи з опущеними ногами, накласти жгути на нижні кінцівки, тепло - на низ живота і ноги. Заспокоїти хворого. Заспокійливі кашльові засоби. Їжа і питво в холодному виді. Холод на груди (з обережністю). Питний розчин амінокапронової кислоти. Викликати швидку допомогу.

Джерела[ред.ред. код]