Кудлик (інуїт. ᖁᓪᓕᖅ — кудлик, тюрк. Qulliq — кулик) — це пристосування народів крайньої півночі у вигляді каменю з внутрішньою ємністю в який заливається олія або жир, потім вміст спалюється за допомогою каталізатора для отримання світла і тепла. Кудлик зазвичай виготовляється з серпатинітової породи[1]. В якості каталізатора часто виступає висушений мох, або
арктична пухівка. Незважаючи на крайню простоту, дане пристосування було і є традиційним джерелом освітлення і тепла для приміщення таких народів як інуїти, ескімоси, чукчі та ін[2].
Кудлик часто вважається найголовнішим предметом побуту цих народів, який ретельно бережеться і передається з покоління в покоління.
