Гасова лампа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лампа гасова, 1930-ті, експонат музею історії Трускавця

Гасова лампа — світильник, у якому світло утворюється внаслідок згоряння гасу. Гасова лампу винайдено 1853 року у Львові. Її винайшли місцеві аптекарі Ян Зег та Ігнатій Лукасевич.[1] Широко використовувалась з другої половини 19 ст. З часом гасову лампу витиснули винайдені газові та електричні світильники.

Конструкція[ред.ред. код]

Швейцарська ґнотова гасова лампа

Найпростіший тип гасового світильника — це ґнотова лампа. Вона складається з невеликого резервуара для гасу, у який занурена нижня частина ґноту. Завдяки абсорбційній властивості, він вбирає в себе гас під час горіння. Верхню частину ґноту, як правило, обладнано пристроєм, що дозволяє регулювати його довжину, тобто яскравість світла. Проте занадто витягнутий ґніт починає більше коптити. Вогонь, як правило, захищений скляною циліндричною оболонкою, яка фокусує світло вогника та виконує певні функції димаря. Для кращого поширення світла, за цією оболонкою можуть приладнувати дзеркальну пластуну.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник винахідникам гасової лампи Яну Зегу та Ігнасію Лукасевичу

1853 року, у Львові працівники аптеки Петра Міколяша «Під золотою зіркою», Ігнатій Лукасевич та Ян Зег розробили методику дистиляції й очищення нафти. Тепер можна було розпочати виробництво гасу, або «нової камфіни», як називав гас Лукашевич. У грудні 1853 року вчені отримали австрійський патент. Цього ж року Зег відкрив у Львові перше невелике нафтопереробне підприємство.

Лукашевич продовжив досліди з нафтою. Взявши за основу оливну лампу, він застосував гас, як пальне для освітлення. Перші досліди з гасовими лампами призводили до потужних вибухів у лабораторії.

Залучений до роботи над лампою бляхар Адам Братковський удосконалив винахід пристроєм регулювання ґноту та скляною оболонкою. Лампа стала безпечнішою, та працювала без кіптяви. Перша лампа була схожою на олійну, але мала більший резервуар, виготовлений з товстої бляхи, а верхня частина — зі слюди.

У березні 1853 року така лампа освічувала вітрину аптеки «Під золотою зіркою» (тепер аптека на вул. Коперника, 1). А 31 липня того ж року хірург львівського міського госпіталю Загорський зробив першу нагальну нічну операцію, завдяки гасовим лампам, що освітлювали операційну. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений спеціальною грамотою.

Дзеркальна пластина позаду допомагає спрямовувати світло

Гасова лампа почала широко використовуватись спочатку в Австрії. У Відні гасовими лампами освітили вокзал та шпиталь, після чого за нею закріпилася назва «віденська лампа».

Згодом в Сполучених Штатах на численні пристрої до лампи та її вдосконалення видано коло 50 патентів. Після цього в дещо зміненому вигляді лампу стали великими тиражами випускати в Америці. Відтоді її почали експортувати в Європу. Саме тоді гасова лампа заповнила міські будинки, сільські садиби та провінційні міста. У той час її називали «американська лампа».

Цікаві факти[ред.ред. код]

Гасова лампа 19 століття
  • В Польщі, у м. Кросно створено музей гасової лампи, в якому є з 4 тисячі експонатів цього освітлювального приладу. У Львові діє музей-ресторація «Гасова лямпа».
  • Ігнатій Лукасевич майже до кінця життя досліджував нафту. 1854 року заснував першу в Європі нафтову свердловину в селі Полянка біля м. Кросно в Польщі.
  • Вперше гасові лампи для вирощування рослин, 1868 року, застосував російський ботанік А. С. Фамінцин.
  • 1866 року в Москві працювало 9200 ліхтарів з гасовими лампами, у яких застосовували багатолінійні ґноти. Гасове освітлення в Москві діяло до 1912 року.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]