Кумранські рукописи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сувій з текстом Псалмів
Кумранський сувій книги пророка Ісайї
Кумранські печери
Фрагменти сувоїв Мертвого моря на експозиції в Археологічному музеї в Аммані

Кумра́нські руко́писи (Сувої Мертвого моря) — назва манускриптів, виявлених, починаючи з 1947 року, в печерах Кумрану, в печерах вади Мурабба'ат (на південь від Кумрану), в Хірбет-Мірді (на північний захід від Кумрану), а також у ряді інших печер Юдейської пустелі та в Массаді. Дослідження рукописів підтвердило, що, принаймні, деякі з них були написані саме в кумранській громаді[1].

Зміст[ред.ред. код]

Кумранські сувої написані в основному на івриті, частково — арамейською мовою; зустрічаються фрагменти грецьких перекладів біблійних текстів. Іврит небіблійних текстів був літературною мовою епохи Другого Храму; деякі фрагменти написані післябіблійним івритом. В основному застосовується квадратний єврейський шрифт, прямий попередник сучасного друкарського шрифту. Деякі сувої написані палеоєврейським письмом. Основний матеріал для письма — пергамент з козячої або овечої шкіри, зрідка папірус, деякі рукописи виготовлені шляхом видавлювання на аркушах міді; для останніх, пізніше згорнутих у сувої для упакування в глечики, довелося сконструювати спеціальний пристрій для розрізання на фрагменти, оскільки через неминучу корозію розгортання сувою загрожувало його повним руйнуванням. Чорнила вугільні (за єдиним винятком апокрифа Книги Буття). Палеографічний дані, зовнішні ознаки, а також радіовуглецевий аналіз дозволяють датувати основний масив цих манускриптів періодом від 2 ст. до н.е. до 68 року н.е. (період пізнього Другого Храму) і розглядати їх як колекцію біблійних та небіблійних текстів відповідного періоду.

За змістом кумранські рукописи можна розділити на три групи: біблійні тексти (близько 29% від загальної кількості рукописів), апокрифи і псевдоепіграфи, сектантська література.

Публікація текстів[ред.ред. код]

Документи, знайдені в Кумрані та в інших областях, публікуються в серії «Discoveries in the Judaean Desert» (DJD), яка зараз налічує 40 томів, виданих з 1955 року видавництвом Oxford University Press. Перші 8 томів написані французькою мовою, інші — англійською. Головними редакторами видання були Р. де Во (томи I—V), П. Бенуа (томи VI—VII), І. Штрунгель (том VIII) і Е. Тов (томи IX—XXXIX).

Публікації документів містять такі компоненти:

  • Загальний вступ, що описує бібліографічні дані та фізичний опис, який включає розміри фрагмента, матеріал, список особливостей, таких як помилки і виправлення, орфографія, морфологія, палеографія і датування документа. Для біблійних текстів також наводиться список варіантних читань.
  • Транскрипція тексту. У квадратних дужках наводяться фізично втрачені елементи — слова або літери.
  • Переклад (для не-біблійного твору).
  • Примітки, що стосуються складних або альтернативних читань.
  • Фотографії фрагментів, іноді інфрачервоні, зазвичай в масштабі 1:1.

XXXIX том серії містить анотований список всіх опублікованих раніше текстів. Деякі документи були попередньо опубліковані в наукових журналах, присвячених біблеїстиці.

У вересні 2011 року Музей Ізраїлю в співпраці з компанією Google оцифрували 5 сувоїв — Храмовий сувій, Великий сувій пророка Ісаї, сувій Статуту Громади, сувій Війни, коментар до книги пророка Авакума — і виклали їх у вільний доступ в Інтернеті. [2]

Значення для біблеїстики[ред.ред. код]

У період між 1947 та 1956 роками в одинадцяти Кумранських печерах було виявлено більше 190 біблійних сувоїв. В основному це невеликі фрагменти книг Старого Завіту (всіх, окрім книги Естер. Також знайдений один повний текст книги Ісаї — 1QIsa a . Крім біблійних текстів, цінна інформація міститься також в цитатах небіблійних текстів, наприклад, пешарім.

З погляду свого текстуального статусу, біблійні тексти, знайдені в Кумрані, належать до п'яти різних груп.

  • Тексти, написані сектантськими общинами. Ці тексти відрізняються особливим орфографічним стилем, характерним додаванням численних матрес лекціоніс, що полегшують читання тексту. Ці тексти складають близько 25% біблійних сувоїв.
  • Протомасоретські тексти. Ці тексти близькі до сучасного масоретського тексту і складають близько 45% всіх біблійних текстів.
  • Прасамаритянські тексти. Ці тексти повторюють деякі особливості самарянського П'ятикнижжя. Ці тексти становлять 5% біблійних манускриптів.
  • Тексти, близькі до давньоєврейського джерела Септуагінти. Ці тексти мають велику схожість з Септуагінтою, наприклад, щодо розташування віршів. Однак, тексти цієї групи значно відрізняються один від одного, не утворюючи таку близьку за змістом групу, як попередні. Такі сувої становлять 5% кумранських біблійних текстів.
  • Інші тексти, що не мають подібності з жодною з перерахованих вище груп.

До кумранських знахідок аналіз біблійного тексту спирався на середньовічні манускрипти. Кумранські тексти значно розширили знання про текст Старого Завіту періоду Другого Храму.

  • Невідомі раніше читання допомагають краще зрозуміти багато деталей тексту Старого Завіту.
  • Текстуальне різноманіття п'яти груп текстів, описаних вище, дає уявлення про множинність текстуальних традицій, що існували в період Другого Храму.
  • Кумранські сувої надали цінну інформацію про процес текстуальної передачі Старого Завіту в період Другого Храму.
  • Підтверджено надійність давніх перекладів, насамперед, Септуагінти. Знайдені сувої, що належать до четвертої групи текстів, підтверджують правильність раніше зроблених реконструкцій староєврейського оригіналу Септуагінти.

Мова кумранських рукописів[ред.ред. код]

Величезну роль у вивченні історії мови іврит відіграють тексти, створені самими членами кумранської громади. Найважливішими з цієї групи є «Статут» (1QSa), «Благословення» (1QSb), «Гімни» (1QH), «Коментар на Авакума» (1QpHab), «Сувій Війни» (1QM) і «Храмовий сувій» (11QT) . Мова «Мідного Сувою» (3QTr) відрізняється від мови цих документів і може потрактована як розмовна мова того часу, що передувала мішнаїтського івриту.

Мова інших документів, створених членами громади, з одного боку, за лексикою близька до раннього біблійного івриту. З іншого боку, риси, загальні для пізнього біблійного івриту та мішнаїтського івриту, відсутні в мові кумранських рукописів (кумранського івриту). На підставі цього вчені припускають, що члени кумранської громади в письмовій та, можливо, усній мові свідомо уникали тенденцій, характерних для розмовної мови того часу, таких як, наприклад, вплив арамейських діалектів . Можливо, щоб захистити себе від зовнішнього світу, члени секти використовували термінологію, засновану на біблійних виразах, символізуючи цим повернення до «чистої» релігії покоління Виходу.

Таким чином, кумранський іврит не є перехідною ланкою між пізнім біблійним та мішнаїтським івритом, а утворює окрему гілку в розвитку мови.

Невідомі сувої[ред.ред. код]

Можливо, ще не всі збережені сувої Мертвого моря потрапили в руки до вчених. Вже після завершення публікації серії DJD, в 2006 році, професор Ханан Ешель представив наукової громадськості до того часу невідомий кумранський зшиток, що містить фрагменти книги Левит. На жаль, сувій не був виявлений при нових археологічних розкопках, а випадково вилучений поліцією в місцевого контрабандиста: ні він, ні поліція не підозрювали про істинну цінність знахідки, поки запрошений на експертизу Ешель не встановив його походження. Цей випадок в черговий раз нагадує про те, що істотна частина сувоїв Мертвого моря може перебувати в руках розкрадачів і торговців старожитностями й поступово руйнуватися за відсутності належних умов зберігання.

Археологічні дослідження[ред.ред. код]

З 1993 по 2004 рік в Кумрані проводились розкопки під керівництвом ізраїльських археологів Їцхака Маґена та Юваля Пелеґа. У 2007 році вони опублікували попередній звіт про результати досліджень. У підсумковій частині археологи стверджують, що поселення Кумран було побудоване близько 100 р. до н.е. в якості військового форту Хасмонеїв, династії правителів Юдеї. Після римського завоювання у середині 1 ст. до н.е. поселення прийшло в занепад. Поступово воно перетворилось у центр гончарного виробництва. Ніяких доказів існування релігійного центру якоїсь общини не виявлено. Згідно з висновками археологів у поселенні проживало до 30 жителів, що займались виробництвом керамічного посуду з глини, що стікала в Кумран з глиняних схилів разом з дощовою водою. Дослідники спростували всі гіпотези про існування кумранської общини, яка проживала в Кумрані та створила сувої Мертвого моря.

Натомість вчені висунули іншу гіпотезу про походження сувоїв. Вони припустили, що сувої є різними колекціями біблійних та небіблійних текстів (в тому числі й сектантських), що існували в землі Ізраїлю в 1 столітті нашої ери. Після невдалого повстання 66 року відбулась масова втеча жителів Юдеї від наступаючих римських військ. Частина біженців взяла з собою різноманітні релігійні сувої. Проходячи повз Кумран, біженці знайшли там велику кількість глиняної посуди і вирішили сховати свої сувої недалеко від поселення, у печерах, що знаходились навколо Кумрану. Ймовірно, біженці продовжили втечу далі вздовж узбережжя Мертвого моря, сподіваючись колись повернутись назад і забрати релігійні сувої. Оскільки сувої продовжували знаходитись там на протязі 2000 років, то забрати їх назад біженцям з невідомих причин не вдалось.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Бібліографії
  • William Sanford LaSor: Bibliography of the Dead Sea Scrolls 1948—1957. Pasadena 1958.
  • Bastiaan Jongeling: A Classified Bibliography of the Finds in the Desert of Judah, 1958—1969. Studies on the texts of the desert of Judah. Bd 7. Brill, Leiden 1971.
  • Florentino García Martínez; Donald W. Parry (Hrsg.): A bibliography of the finds in the desert of Judah, 1970-95. Studies on the texts of the desert of Judah. Bd 19. Brill, Leiden 1996. ISBN 90-04-10588-3
  • Avital Pinnick: The Orion Center Bibliography of the Dead Sea Scrolls (1995—2000). Studies on the texts of the desert of Judah. Bd 41. Leiden 2001. ISBN 90-04-12366-0
  • Ruth Clements; Nadav Sharon (Hrsg.): The Orion Center Bibliography of the Dead Sea Scrolls and Associated Literature (2001—2006). Studies on the texts of the desert of Judah. Bd 71. Leiden 2007. ISBN 90-04-16437-5
Видання й переклади
  • Discoveries in the Judaean Desert. 40 Bde. Oxford University Press, New York 1955—2009. ISBN 0-19-924955-5
  • Johann Maier: Die Qumran-Essener — Die Texte vom Toten Meer. UTB. 3 Bde. Reinhardt, München 1995
Bd 1: Die Texte der Höhlen 1-3 und 5-11. ISBN 3-8252-1862-7
Bd 2: Die Texte der Höhle 4. ISBN 3-8252-1863-5
Bd 3: Einführung, Zeitrechnung, Register und Bibliographie. ISBN 3-8252-1916-X
  • Die Texte aus Qumran. Hebräisch/Aramäisch und deutsch. 2 Bde. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt
Bd 1: Die Schriften aus Höhle 1 und 4. Hrsg. und übersetzt von Eduard Lohse. 4. Aufl. 1986.
Bd 2: Die Tempelrolle und andere Schriften. Hrsg. und übersetzt von Annette Steudel u. a. 2001.
  • Klaus Berger: Psalmen aus Qumran. Frankfurt 1997. ISBN 3-458-33597-8
  • Geza Vermes: The Complete Dead Sea Scrolls in English. Penguin 1997, 2004. ISBN 0-14-044952-3
  • Michael O. Wise, Martin Abegg, Edward Cook: Die Schriftrollen von Qumran. Übersetzung und Kommentar. Mit bisher unveröffentlichten Texten herausgegeben von Alfred Läpple. Pattloch, Augsburg 1997. ISBN 3-629-00817-8
Дослідження
  • Daniel K. Falk: Parabiblical Texts: Strategies of Extending the Scriptures Among the Dead Sea Scrolls. Library of Second Temple Studies. Bd 63. T&T Clark Publications, London 2007. ISBN 1-84127-242-6
  • Ulrich Dahmen, Hartmut Stegemann, Günter Stemberger: Qumran — Bibelwissenschaften — Antike Judaistik. 1. Aufl. Bonifatius, Paderborn 2006. ISBN 3-89710-347-8
  • Philip R. Davies, George J. Brooke, Phillip R. Callaway: Qumran. Die Schriftrollen vom Toten Meer. Stuttgart, Theiss 2002. ISBN 3-8062-1713-0
  • Jörg Frey, Hartmut Stegemann: Qumran kontrovers. Beiträge zu den Textfunden vom Toten Meer. Bonifatius, Paderborn 2002. ISBN 3-89710-205-6
  • Michael Fieger, Konrad Schmid, Peter Schwagmeier: Qumran — die Schriftrollen vom Toten Meer: Vorträge des St. Galler Qumran-Symposiums vom 2./3. Juli 1999. Academic Press, Fribourg 2001. ISBN 3-7278-1329-6
  • Alan J. Avery-Peck, Jacob Neusner, Bruce Chilton (Hrsg.): The judaism of Qumran. A systematic reading of the Dead Sea Scrolls. Bd 1. Theory of Israel. Brill Academic Publishers, Leiden 2001. ISBN 90-04-12001-7
  • Donald Parry, Eugene C. Ulrich: Studies on the Texts of the Desert of Judah, the Provo International Conference on the Dead Sea Scrolls — Technological Innovations, New Texts, and Reformulated Issues. Brill Academic Publications, Leiden 1999. ISBN 90-04-11155-7
  • James C. VanderKam: Einführung in die Qumranforschung. Geschichte und Bedeutung der Schriften vom Toten Meer. UTB. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1998. ISBN 3-8252-1998-4
  • Shemaryahu Talmon: Die Schriftrollen von Qumran. Zur aufregenden Geschichte ihrer Erforschung und Deutung. Friedrich Pustet, Regensburg 1998. ISBN 3-7917-1592-5

Посилання[ред.ред. код]