Арамейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арамейська мова, Arāmît, ܐܪܡܝܐ Ārāmāyâ
Поширена в: Азербайджан, Вірменія, Індія, Іран, Ірак, Ізраїль, Палестина, Грузія, Ліван, Росія, Сирія, Туреччина
Регіон: Близький Схід, Європа, Закавказзя
Носії: 445 тис.
Класифікація: Афроазіатська
 Семіто-хамітська
  Семітська
   Західносемітська
Офіційний статус
Коди мови

Араме́йська мо́ва — мова семітських племен Передньої Азії. Стала міжнародною мовою в Перській державі з 6 століття до н. е.

У древньоперській державі арамейська мова була офіційною мовою також для західної частини імперії, включаючи Єгипет та Малу Азію. Арамейську було витиснено арабською мовою у 7 сторіччі н. е.

Мова має 3 основні діалекти: західно-арамейський, східно-арамейський, або вавілоно-арамейський, і центрально-арамейський (так звана сирійська мова).

Писемні пам'ятки дуже багаті: найдавніші з них сягають 8 сторіччя до н. е. Залишки діалектів арамейської мови й досі зберігаються в окремих місцях Іраку та Закавказзя під назвою — новосирійська (або айсорська) мова.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]