Арамейська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 22 березня 2013.
| Арамейська мова, Arāmît, ܐܪܡܝܐ Ārāmāyâ | |
|---|---|
| Поширена в: | Азербайджан, Вірменія, Індія, Іран, Ірак, Ізраїль, Палестина, Грузія, Ліван, Росія, Сирія, Туреччина |
| Регіон: | Близький Схід, Європа, Закавказзя |
| Носії: | 445 тис. |
| Класифікація: | Афроазіатська Семіто-хамітська Семітська Західносемітська |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
Арамейська мова — мова семітських племен Передньої Азії. Стала міжнародною мовою в Перській державі з 6 століття до н. е.
У древньоперській державі арамейська мова була офіційною мовою також для західної частини імперії, включаючи Єгипет та Малу Азію. Арамейську було витиснено арабською мовою у 7 сторіччі н. е.
Мова має 3 основні діалекти: західно-арамейський, східно-арамейський, або вавілоно-арамейський, і центрально-арамейський (так звана сирійська мова).
Писемні пам'ятки дуже багаті: найдавніші з них сягають 8 сторіччя до н. е. Залишки діалектів арамейської мови й досі зберігаються в окремих місцях Іраку та Закавказзя під назвою — новосирійська (або айсорська) мова.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Крымский А. Е. Семитские языки и народы, ч. 1 — 2. М., 1903—10.
