Ласиця мала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ласиця мала
Mustela nivalis -British Wildlife Centre-4.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Куницеві (Mustelidae)
Підродина: Куницеві (Mustelinae)
Рід: Mustela
Вид: Ласиця мала
Біноміальна назва
Mustela nivalis
(Linnaeus, 1766)
Мапа поширення виду Mustela nivalis
Мапа поширення виду Mustela nivalis
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 180554
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36239
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mustela nivalis
Fossilworks: 48861[1] 48861[1]

Ласиця або ласка мала (Mustela nivalis) — ссавець родини Куницевих (Mustelidae), найменший представник роду Мустелових (Mustela), найменша форма надвиду "ласиць" (Mustela nivalis s. lato).

Переносить широкий діапазон середовищ існування, включаючи ліси, сільськогосподарські угіддя, трав'яні поля і луки, прибережні ліси, полезахисні смуги, альпійські луки і ліси, чагарники, степи і напівпустелі, прерії і прибережні дюни. Вид зустрічається від рівня моря до, принаймні, 3860 м. [2]

Походження назви[ред.ред. код]

Mustela походить від лат. mustel, що перекладається як «мисливець на мишей» (mus = миша). nivalis походить від лат. nix, у родовому відмінку лат. nivis — «снігова». Мова йде про біле хутро, яке носять взимку північні популяції цього виду.[3]

Морфологія[ред.ред. код]

Морфометрія. Довжина голови й тіла: 114—260 мм, нижня межа ваги: 25 гр.[4]

Опис. M. nivalis має довге струнке тіло і короткі кінцівки, довгу шию і плоску вузьку голову, великі чорні очі і досить великі округлі вуха; вібриси довгі. Літній волосяний покрив близько 10 мм в довжину і в цілому шоколадно-коричневий на спинні. Білий низ часто має коричневі плями або клапті. Лінія переходу між верхнім, коричневим і нижнім білим кольорами рівна в більшості форм і нерівна в деяких європейських і американських форм. Зимовий волосяний покрив становить близько 15-16 мм в довжину і абсолютно білий в північних популяцій, але залишається коричневим у південних популяцій. На кожній лапі 5 пальців. Пальці закінчуються гострими невтяжними вигнутими пазурами; підошви, за винятком подушечок вкриті волоссям. Велика індивідуальна та географічна мінливість існує в багатьох параметрах в залежності від статі, віку і пори року, у тому числі щодо кольору шерсті, положення розподільної лінії між коричневим та білим хутром, способу линяння, розміщення зубів, довжини хвоста і задніх ступнів, відносних вимірювань черепа і розмірів тіла. Статевий диморфізм у розмірах виразний, тим більше у великих підвидів.[3]

Поведінка[ред.ред. код]

Робить нори у щілинах між корінням дерев, в порожнинах дерев, що впали або в покинутих норах інших видів. Мала ласиця —денний хижак дрібних ссавців (особливо гризунів), хоча також час від часу харчуються яйцями птахів, ящірками, жабами, саламандрами, рибами, хробаками і падлом. Може зберігати продукти протягом зими.

Стараються уникати відкритих просторів, де вони найвразливіші для хижаків.[2]Самці й самиці живуть окремо протягом року, за винятком періоду розмноження. Зазвичай рухається швидко і невпинно, досліджуючи усі дірки і щілини вздовж регулярних маршрутів полювання, часто стає вертикально на задні лапи щоб придивитися і прислухатись чи нема поблизу можливих жертв або хижаків. Може лазити по деревах, щоб досліджувати гнізда птахів і вивірок; здатний, але повільний плавець. Активність проявляє і вдень і вночі протягом усього року, потрапляє в пастки в будь-який час, але частіше протягом дня. Поведінка вбивства є вродженою, молоді екземпляри, розлучені зі своєю матерями і одноплемінниками перед тим як їхні очі відкрилися, вбивали мишей у 50-60-денному віці, без попереднього досвіду. M. nivalis реагує на рухи здобичі, як на стимул для атаки. Поведінка вбивства не залежить від насичення, і M. nivalis вбиває рухомих жертв поки занадто втомиться, щоб убивати більше. Вбивчий укус припадає на потилицю і проникає в основу черепа або горла. M. nivalis починаєть їсти, поїдаючи мозок і голову, потім, якщо ще не ситий, переходить далі. Передню частину черепа, ноги і живіт, як правило, не їдять.

Сховища[ред.ред. код]

Нори не є постійними. В рамках своєї території, кожен M. nivalis використовує кілька нір або інших тимчасових притулків, звідки може полювати, відпочивати, ховатися від хижаків, або уникати непогоди. [3]

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Середня тривалість життя в дикій природі від 0,79 до 1,16 років. У неволі живе 7-10 років.[3]

Генетика[ред.ред. код]

Каріотип M. nivalis має диплоїдне число, 2n=42 хромосоми і фундаментальне число, FN=70.[3]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Загрози включають випадкові отруєння родентицидами і переслідування. Цей вид трапляється на багатьох природоохоронних територіях. Його включено до Додатка III Бернської конвенції та знаходиться під захистом на національному і субнаціональному законодавстві (наприклад, провінція Сичуань, Китай).[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. а б в Веб-сайт МСОП
  3. а б в г д Steven R. Sheffield and Carolyn M. King Mustela nivalis / Mammalian Species No. 454, 1994, pp. 1-10
  4. Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world - JHU Press, 2005, p.141


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.