Ла Шо-де-Фон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Ла-Шо-де-Фон
La Chaux-de-Fonds
Герб
Герб

Координати 47°05′58″ пн. ш. 6°49′46″ сх. д. / 47.0996278° пн. ш. 6.8295583° сх. д. / 47.0996278; 6.8295583Координати: 47°05′58″ пн. ш. 6°49′46″ сх. д. / 47.0996278° пн. ш. 6.8295583° сх. д. / 47.0996278; 6.8295583

Країна Швейцарія
Кантон Невшатель
Перша згадка 1350
Площа 55,66 км²
Населення 37 433  (2009)
Ла-Шо-де-Фон (Швейцарія)
Ла-Шо-де-Фон
Ла-Шо-де-Фон
{{{WHS}}}a
Світова спадщина ЮНЕСКО
{{{Image}}}
Країна {{{State Party}}}
Тип {{{Type}}}
Критерії {{{Criteria}}}
Ідентифікатор [{{{Link}}} {{{ID}}}]
Регіонb {{{Region}}}

Історія реєстрації

Зареєстроване: {{{Year}}}
{{{Session}}} сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Ла Шо-де-Фон

Ла Шо-де-Фон (фр. La Chaux-de-Fonds, нім. Tschuderifung (застар.)) — місто і громада в Швейцарії, яке поряд з Білем є найбільшим виробником швейцарських годинників. Разом із сусіднім Ле-Локлем його зараховують до числа пам'яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як видатний приклад «міста-фабрики» епохи промислової революції, що спеціалізувалося на певній індустрії — в цьому випадку на виробництві годинників.

Географія[ред.ред. код]

Головна вулиця Ла Шо-де-Фон

Місто Ла Шо-де-Фон розташоване у західній Швейцарії, на північному заході кантону Невшатель неподалік від кордону з Францією і є центром однойменного округу. Ла Шо-де-Фон є третім за величиною містом Романдії (після Женеви і Лозанни) і найбільшим містом Верхньої Юри. Місто розташоване на висоті 992 метри над рівнем моря і, таким чином, є одним із найбільш високо розташованих міст Європи. Площа міста становить 55,66 км².

Історія[ред.ред. код]

Ла Шо-де-Фон вперше письмово згадується у 1350 році як La Chaz de Fonz. Ще в XVI столітті воно виглядає незначним поселенням з дюжиною дерев'яних хатин. Інтенсивний розвиток міста Ла Шо-де-Фон почався після закінчення Тридцятилітньої війни у 2-й половині XVII століття. Виробництво годинників зароджується тут на початку XVIII століття і до кінця того ж століття Ла Шо-де-Фон перетворюється на індустріальний центр. У 1794 році 3/4 міста були знищені пожежею, після чого воно було переплановане згідно з потребами годинникарів. До 1806 Ла Шо-де-Фон входить до князівства Невшатель, пов'язаного з 1707 року особистою унією з Пруссією. Потім, у 1806–1815 роках місто перебуває у складі Франції. Після Віденського конгресу — у складі Швейцарської конфедерації, при цьому Пруссія зберігала номінальні права сюзерена до середини XIX століття.

Населення[ред.ред. код]

Сучасні будинки на вулиці Avenue Léopold Robert у Ла Шо-де-Фон
Будинки на вулиці Північній (rue du Nord)

Чисельність населення міста — 37 843 особи (станом на грудень 2011 року). Серед жителів Ла Шо-де-Фону 85,5% (31 653 особи) складають франко-швейцарці, 3,6% (1 335 осіб) — італо-швейцарці, 3,2% (1 173 особи) — португальці, 2,4% — германо-швейцарці. Ретороманською мовою спілкуються 32 жителів міста. 53% працюючого населення зайняте у сфері обслуговування, 45% — у промисловості (в першу чергу в годинниковій промисловості), 2% — у сільському господарстві. У 2008 році 29,1% наявного населення міста складали іноземні громадяни. Приріст населення за 2000–2010 роки становив 1,3%, в тому числі за рахунок міграції — 1,4%, природній приріст був від'ємний і становив −0,2%. За віковою ознакою населення міста у 2000 році поділялось таким чином:

  • діти та підлітки (0-19 років) становили 22,5% населення;
  • дорослі (20-64 років) становили 58,9% населення;
  • особи похилого віку (старші за 64 роки) становили 18,6%.

У 2000 році в Ла Шо-де-Фон налічувалось 17 207 приватних домогосподарств, середній розмір домогосподарства становив 2,1 особи. При цьому, 7 087 домогосподарств складалися з однієї особи, 747 домогосподарств — з п'яти і більше осіб.

Релігія[ред.ред. код]

Неоготичний собор Сакре-Кер

Згідно перепису населення, проведеного у 2000 році, за релігійною приналежністю населення Ла Шо-де-Фон поділялось таким чином:

  • 11 320 жителів (30,6% загальної кількості населення) — римо-католики;
  • 10 258 осіб (27,7% населення) — вірні швейцарської реформатської церкви;
  • 205 осіб (або 0,55% населення) — прихожани православної церкви;
  • 300 (0,81% населення) — вірні християнської католицької церкви Швейцарії;
  • 2365 осіб (близько 6,39% населення) — представники інших християнських церков.

Серед послідовників нехристиянських конфесій можна виділити:

  • 129 жителів міста (0,35% населення) — послідовники іудаїзму;
  • 1369 осіб (близько 3,70% населення) — мусульмани;
  • 90 осіб — буддисти;
  • 83 особи — індуїсти.

10059 жителів Ла Шо-де-Фон (або близько 27,17% населення) не зараховували себе до вірних жодної церкви, визнавали себе агностиками чи атеїстами.

Економіка[ред.ред. код]

Станом на 2010 рік рівень безробіття у Ла Шо-де-Фон становив 8,2%. Структура економіки міста була такою:

  • 95 підприємств первинного сектору, на яких працювали 260 осіб;
  • 550 підприємств обробної промисловості із 10 594 зайнятими;
  • 1290 підприємств сфери послуг, на яких працювало 11 813 осіб.

17 870 жителів міста були зайняті іншими видами діяльності. 46,1% усієї робочої сили Ла Шо-де-Фон становлять жінки.

У 2008 році в місті нараховувалось 19 692 робочих місця в еквіваленті повної зайнятості, в тому числі:

  • у первинному секторі економіки налічувалось 208 робочих місць, в тому числі 198 — у сільському господарстві, 10 — у лісовому господарстві та виробництві пиломатеріалів;
  • у вторинному секторі економіки налічувалось 10 153 робочих місць, в тому числі 9 063 (89,3%) — у виробництві;
  • у третинному секторі економіки (сфері послуг) налічувалось 9 331 робочих місць, в тому числі 2 287 (24,5%) — в оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті автомобілів; 680 (7,3%) — у логістиці; 571 (6,1%) — у готельно-ресторанному бізнесі; 150 (1,6%) — в інформаційній індустрії; 372 (4,0%) — у страхуванні і фінансових послугах; 573 (6,1%) — інженери та науковці; 816 (8,7%) — працівники освіти; 2078 (22,3%) — у галузі охорони здоров'я.

Муніципалітет Ла Шо-де-Фон є нетто-імпортером робочої сили. Щоденно з інших муніципальних утворень на роботу до міста приїжджають 8 916 осіб, в інші муніципалітети вибуває 3 481 робітників з Ла Шо-де-Фон. 19,3% працюючих міста складають іноземці. Для прибуття до місця роботи 52,8% жителів міста використовували особистий автомобіль, 21,4% — громадський транспорт.

Освіта[ред.ред. код]

У Ла Шо-де-Фон близько 12347 жителів (33,4% населення) мають обов'язкову середню освіту, а 3943 жителів (10,7%) здобули вищу освіту (в університет або Fachhochschule). З 3943 осіб, які закінчили вищу школу, 80,2% складають громадяни Швейцарії (з них майже 2/3 — чоловіки), 19,8% — іноземці.

У більшості муніципалітетів кантону Невшатель передбачені дворічна необов'язкова освіта у дитячому садку, а потім п'ятирічна обов'язкова початкова освіта. У 2010–2011 навчальному році у місті функціонувало 38 груп у дитячих садках, які відвідувало 728 дітей. Обов'язкову чотирирічну середню освіту жителі міста здобувають у тринадцять великих середніх школах. У 2010–2011 навчальному році в них нараховувалось 113 початкових класів з 2042 учнями. У 2000 році 644 учні навчалися за межами муніципалітету Ла Шо-де-Фон, а 754 учнів прибували на навчання з інших муніципалітетів.

У Ла Шо-де-Фон розташовані дві бібліотеки — Бібліотека де-ла-Віль і бібліотека Haute école Arc — Arts appliqué. Загальний книжковий фонд бібліотек станом на 2008 рік налічував 670 267 книг та інших засобів масової інформації.

Культура[ред.ред. код]

Вілла Jeanneret-Perret (Біла вілла) Ле Корбюз'є

У Ла Шо-де-Фон працює Міжнародний музей d'Horlogerie (Міжнародний музей годинникарства), збудований у 1899 році на кошти, пожертвувані відомою родиною годинникарів Галле (Gallet). Музей є одним із важливих місць, які розкривають історію розвитку годинникарського ремесла. Найбільший вплив на формування архітектурного образу та культуру міста наприкінці XIX століття справила течія Арт-Нуво (Art Nouveau), або модерну. У 1880 році у Ла Шо-де-Фон заснована щоденна газета L'Impartial.

Уродженці і жителі[ред.ред. код]

У Ла Шо-де-Фон народилися:

  • Ле Корбюз'є — архітектор-модерніст, збудував тут свої перші будівлі — зокрема, будинок для своїх батьків — Білу віллу (1912 року, з 2005 року — музей), віллу Швоб, кінотеатр
  • Луї Шевроле — автоконструктор і автогонщик, творець марки Chevrolet
  • Пьєр-Жак Дроз — математик і механік, конструктор годинників та ляльок-автоматів
  • Блез Сандрар — поет, письменник та есеїст.

У 1848 році в Ла-Шо-де-Фон заснована годинникова фірма Omega. У 1992 році заснована годинникова фірма Bell & Ross.