Ретійська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 46°24′32″ пн. ш. 10°01′11″ сх. д. / 46.40889° пн. ш. 10.01972° сх. д. / 46.40889; 10.01972

RhB
Повна назва: Ретійська залізниця, нім. Rhätische Bahn
GlacierAlbula.jpg
Роки функціонування: починаючи з 1888
Країна: Італія Італія та Швейцарія Швейцарія
Штаб-квартира: Кур (Граубюнден)
Статус: діюча
Підпорядкування: Акціонерне товариство (розподіл акцій: 51% — кантон Граубюнден, 43% — Федеральний уряд Швейцарії, 6% — у вільному обігу)
Експлуатаційна довжина шляхів: 384 км
Веб-сайт
RhB у ВікіСховищі
Схема ліній Ретійської залізниці
Потяг на віадукі Ретійської залізниці

Ретійська залізниця, скорочено — RhB (нім. Rhätische Bahn, італ. Ferrovia Retica, рет. Viafier retica) — мережа вузькоколійних залізниць у Швейцарії, що є найбільшою акціонерною залізницею в цій країні. Більша частина мережі залізниць компанії пролягає в межах кантону Граубюнден.

Мережа RhB є великим перевізником у межах великого туристичного району Санкт-Моріц — Давос з виходом до італійського кордону. Частина залізниці, лінії RhB Альбула та Берніна (в тому числі, частину дороги, що проходить по території Італії до Тірано), є об'єктами всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

В 2009 через старість склепінь тунелю в Альбулі, що є складовою частиною історичної лінії, було вирішено повністю реконструювати тунель до 2011 року.

Мережа та інфраструктура дороги[ред.ред. код]

Потяг Ретійської залізниці в 1911 році

Мережа залізниць RhB створена в кінці XIX - на початку XX століття а (починаючи з ділянки Ландкварт - Давос, 1888). Мережа має колію 1000 мм, і кілька різних систем електрифікації, а також одну ділянку довжиною 12 км, відокремлений від загальної мережі. Вся мережа повністю електрифікована.

  • 323 км дороги електрифіковані змінним струмом з напругою 11 кВ частотою 16,7 Гц.
  • Bernina Bahn - ділянка довжиною 61 км, електрифіковано постійним струмом з напругою 1000 В.

Мережа RhB має в своєму розпорядженні 84 тунелями (найдовший з яких Vereina tunnel, довжиною 19,042 км) і 383 мостами. Максимальний ухил на мережі становить 4%, крім ділянки Bernina Bahn, де він становить 7%.

Ретійська залізниця на мапі

Рух поїздів RhB на 2008 здійснюється за такими маршрутами:

  • Регіональний експрес RE1 - Chur – St. Moritz
  • Регіональний експрес RE2 - Landquart – Davos
  • Регіональний експрес RE3 - Disentis/Muster - Chur – Landquart - Scuol-Tarasp
  • Регіональний поїзд R4 - Chur – Arosa
  • Регіональний поїзд R5 - St. Moritz - Tirano (Італія), проходить через перевал Берніна
  • Регіональний поїзд R6 - Davos Platz - Filisur
  • Регіональний поїзд R7 - Pontresina - Sagliains - Scuol-Tarasp
  • Регіональний поїзд R8 - Schiers - Landquart - Chur - Rhäzüns
  • Регіональний поїзд R9 - Chur - Thusis

Працюючі поза межами годин-пік:

  • Регіональний поїзд R11 - Chur - St. Moritz
  • Регіональний поїзд R21 - Landquart - Davos
  • Регіональний поїзд R31 - Disentis - Landquart

Рух також здійснюється на ділянках:

  • Vereina Tunnel (у тому числі, перевезення автомобілів на платформах)
  • Albula Tunnel

Щорічний обсяг перевезень становить:

  • Пасажирообіг - 300 млн пас / км
  • Вантажообіг - 54 млн т / км
  • 80% доходів надходить від перевезень туристів, хоча 40% усіх пасажирів є місцевими жителями.
  • 51% акцій мережі RhB належить владі кантону Граубюнден, 43% - федеральної влади Швейцарії, ще 6% належать приватним акціонерам.

Література[ред.ред. код]

  • Achim Walder (Hrsg.): Graubünden entdecken mit Rhätischer Bahn und PostAuto. Walder-Verlag, 2005, ISBN 3-936575-26-6
  • Wolfgang Finke, Hans Schweers: Die Fahrzeuge der Rhätischen Bahn. Band 1 Reisezugwagen 1889-1996. Verlag Schweers+Wall, Aachen (heute Köln) 1996, ISBN 3-89494-103-0 (vergriffen)
  • Wolfgang Finke, Hans Schweers: Die Fahrzeuge der Rhätischen Bahn. Band 2 Güterwagen 1889-1997. Verlag Schweers+Wall, Aachen (heute Köln) 1998 ISBN 3-89494-104-9
  • Wolfgang Finke, Hans Schweers: Die Fahrzeuge der Rhätischen Bahn. Band 3 Lokomotiven, Triebwagen, Traktoren 1889-1998. Verlag Schweers+Wall, Aachen (heute Köln) 1998, ISBN 3-89494-105-7
  • Wolfgang Finke, Hans Schweers: Die Fahrzeuge der Rhätischen Bahn. Band 4 Dienstfahrzeuge, Ergänzungen zu Bänden 1-3 1889-2000. Verlag Schweers+Wall, Aachen (heute Köln), ISBN 3-89494-115-4
  • Eisenbahn Journal, Die RhB, specials Teile 1-4, 1995-2000, Hermann Merker Verlag GmbH Fürstenfeldbruck, ISBN 3-89610-038-6.
  • Hans Domenig: Vom Tingelzüglein zur Hochgebirgsbahn, in: Terra Grischuna, 59. Jahrgang, Heft 1, Terra Grischuna Verlag, Chur 2000, ISSN 1011-5196.
  • Hans Hofmann: Chur-Arosa, vom Bau und Betrieb der Bahn, 2. Auflage, Calanda Verlag H. Hofmann, Chur 1989/93, ISBN 3-905260-11-5
  • Katharina Hess, Paul Emanuel Müller: Über der wilden Plessur, in: Terra Grischuna, 48. Jahrgang, Heft 1, Terra Grischuna Verlag, Chur 1990, ISSN 1011-5196
  • Fritz Maron: Chur-Arosa-Bahn, in: Vom Bergbauerndorf zum Weltkurort Arosa, S. 108-134, Verlag F. Schuler, Chur 1934
  • A. Jenny: Arosa und die Chur-Arosa-Bahn, Orell Füsslis Wanderbilder Nr. 372-374 (o.J.)
  • Hartmann: Die Chur-Arosa-Bahn, in: Heimatschutz, Jahrgang X, 1915
  • H. Hiltbrunner: Graubünden: Die Chur-Arosa-Bahn und der Kurort Arosa (Separatabzug), Verlag Sadag, Genf o.J. (um 1915)

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]