Промислова революція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Парова машина, що працювала на вугіллі, була важливим чинником промислової революцїі в Британії і всьому світі[1].

Промисло́ва револю́ція або промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію. Важливою складовою промислової революції було впровадження у виробництво і транспорт робочих машин і механізмів, які замінили ручну працю людей; створення самостійної машинобудівної галузі.

Промислова революція знаменує важливий поворотний момент в історії, вона деякою мірою мала вплив майже на кожен аспект повсякденного життя. Зокрема, середній рівень доходів населення почав проявляти безпрецедентне постійне зростання. Протягом двох століть після 1800 року, середньо-світовий дохід на душу населення збільшився у понад десять разів, у той час як населення світу зросло у понад шість разів[2]. За словами лауреата Нобелівської премії Роберта Лукаса, «вперше в історії рівень життя простих людей почав проявляти стійке зростання ... Нічого, що хоч віддалено нагадує цю економічну поведінку не траплялося раніше»[3].

У Англії, де промислова революція розпочалася, у другій половині XVIII ст. традиційна аграрна економіка була заміщена економікою, у якій стало домінувати виробництво машин і механічне виробництво, що стало можливим після винаходу парового двигуна. Це змінило баланс політичних сил від лендлордів у бік промисловців і сприяло створенню міського робітничого класу.

Перша промислова революція, яка почалася в 18 столітті, злилася з так званою Другою промисловою революцією у 1850 році, коли технологічний і економічний прогрес набрав обертів завдяки розвитку парових кораблів, залізниць, а потім в 19 столітті двигуна внутрішнього згоряння та електричної енергії. Період часу, що охоплюється промисловою революцією у різних істориків коливається. Ерік Хобсбаум вважав, що вона спалахнула у Великобританії в 1780-х роках і не була повною мірою відчутна до 1830-х або 1840-х років[4], а Томас Ештон вважав, що це сталося приблизно між 1760 і 1830 роком[5].

Інновації[ред.ред. код]

Єдиний збережений зразок прядильної машини збудованої винахідником Семюелем Кромптоном

Початок промислової революції тісно пов'язаний з кількома нововведеннями[6], впровадженими у другій половині 18 століття:

  • Текстиль - прядення бавовни використовуючи автоматичні прялки авторства Річарда Аркрайта (Water Frame), Джеймса Харгривза (Spinning Jenny — прядильна ослиця), і Семюела Кромптона (Spinning Mule — прядильний мул, поєднання двох попередніх). Він був запатентований в 1769 році. Після закінчення в 1783 році дії патенту швидко повстали численні бавовняні фабрики. Аналогічна технологія була застосована згодом до прядіння камвольної пряжі для різних тканин і льону для білизни. Бавовняна революція почалася в Дербі, яке стало відоме з цього часу, як "Powerhouse of the North".
  • Парова машина - покращений паровий двигун винайдений Джеймсом Ваттом і запатентований в 1775 році спочатку головним чином використовувався для живлення насосів для відкачування води з шахт, а з 1780-х років застосовувався для живлення інших типів машин. Це призвело до швидкого розвитку ефективних напівавтоматичних фабрик у немислимих раніше масштабах та у місцях, де гідроенергія була недоступною. Вперше в історії для вироблення енергії люди не мусіли покладатися на м'язи людей чи тварин, силу вітру чи води. Паровий двигун використовувався для викачування води з вугільних шахт, підняття вугілля на поверхню, щоб подавати повітря в печі для виготовлення заліза, при подрібненні глини для кераміки, для живлення нових підприємств у різних галузях.
  • Виробництво чавуну - у чорній металургії використання коксу поширилося на всі стадії виплавки чавуну (замінивши деревне вугілля). Цього було досягнуто набагато раніше для свинцю та міді, а також у виробництві переробного чавуну чавуну в доменних печах, але другий етап у виробництві сортового прокату залежав від використання заливки і штампуванні (патент для яких закінчився в 1786 році) або пудлінгування (патент Генрі Корта в 1783 і 1784).

Історія промислової революції[ред.ред. код]

Промислова революція почалася у Великобританії в кінці XVIII століття і прийняла всеосяжний характер у першій половині XIX століття, охопивши потім також інші країни Європи та Америки.

У період XVII століття Англія почала обганяти світового лідера Голландію за темпами зростання капіталістичних мануфактур, а згодом й у світовій торгівлі та колоніальній економіці. До середини XVIII століття Англія стає провідною капіталістичною країною. За рівнем економічного розвитку вона перевершила інші європейські країни, маючи усі потрібні передумови для вступу на новий щабель суспільно-економічного розвитку — велике машинне виробництво.

Промислова революція супроводжувалася виробничою революцією в сільському господарстві, яка призвела до радикального зростання продуктивності землі та праці в аграрному секторі. Саме виробнича революція в сільському господарстві забезпечила можливість переміщення значних мас населення з аграрного сектора в індустріальний.

Паровий двигун[ред.ред. код]

У світовій історії початок промислової революції пов'язують з винаходом ефективного парового двигуна у Великобританії в другій половині XVII століття. Хоча саме по собі подібний винахід навряд чи б щось дав (потрібні технічні рішення були відомі й раніше), але в той період англійське суспільство було підготовлено до використання інновацій в широких масштабах. Це було пов'язано з тим, що Англія на той час перейшла від статичного традиційного суспільства до суспільства з розвиненими ринковими відносинами і активним підприємницьким класом. Крім того, Англія мала достатні фінансові ресурси (оскільки була світовим торговельним лідером і володіла колоніями), вихованим в традиціях протестантської трудової етики населенням і ліберальною політичної системою, в якій держава не пригнічувала економічну активність.

Першою спробою використання парового двигуна в промисловості вважається водяна помпа Томаса Севері, запатентована в 1698 р. Але вона не була успішною через часті вибухи бойлера і обмежену потужність. Досконалішою була машина Томаса Ньюкомена, розроблена до 1712 р.[7][8] Мабуть, Ньюкомен використовував раніше отримані експериментальні дані Дені Папена, який вивчав тиск водяної пари на поршень в циліндрі і, спочатку, нагрівання та охолодження пари для повернення поршня в початковий стан виконував вручну.

Схема паровоі машини Ньюкомена

Помпи Ньюкомена знайшли застосування в Англії та інших європейських країнах для відкачування води з глибоких затоплених шахт, роботи в яких без них проводити було б неможливо. До 1733 їх було куплено 110, з яких 14 на експорт. Це були великі і дорогі машини, за сучасними стандартами дуже неефективні, але вони себе окупали там, де видобуток вугілля обходилася порівняно дешево. З деякими удосконаленнями їх до 1800 р. виготовили 1454 штуки, і вони залишалися у вжитку до початку XIX століття.[9]

Найвідомішою з ранніх парових машин є розробка Джеймса Ватта, яка була запропонована в 1778 році. Ватт суттєво удосконалив механізм, зробивши його роботу більш стабільною. Одночасно потужність збільшилася приблизно в п'ять разів, що дало 75% економію у собівартості вугілля. Ще важливіші наслідки мав той факт, що на базі машини Ватта стало можливо перетворення поступального руху поршня в обертальний, тобто двигун тепер міг крутити колесо млина або фабричного верстата. Уже до 1800 року фірма Ватта і його компаньйона Болтона виготовила 496 таких механізмів, з яких тільки 164 використовувалися як помпи. Ще 308 знайшли застосування на млинах і фабриках, а 24 обслуговували доменні печі. У 1810 році в Англії налічувалося 5 тисяч парових машин, а у наступні 15 років їх кількість зросла втричі.[10]

Поява металорізальних верстатів, таких як токарний, дозволила спростити процес виготовлення металевих частин парових машин і надалі створювати все більші і потужніші пристрої. На початку XIX століття англійський інженер Річард Тревітік і американець Олівер Еванс поєднали бойлер і двигун в одному пристрої, що дозволило надалі використовувати його для руху паровозів і пароплавів.

Металургія[ред.ред. код]

Видобування вугілля[ред.ред. код]

Видобуток вугілля у Великобританії, зокрема, в Південному Уельсі почався задовго до промислової революції. До парового двигуна, при відкритій розробці родовищ дрібні кар'єри, після видобутку поверхневого шару вугілля, занедбувалися. В інших випадках, якщо геологія була сприятливою, вугілля видобували за допомогою горизонтальної або похилої штольні, яку вели у пагорб. У деяких областях проводився шахтовий видобуток, але обмежуючим фактором булала проблема відведення води. Відведення відбувалося шляхом підняття відер з водою шахтами або до водовідливної штольні. У кожному випадку, вода повинна була бути скинутою у струмок або канаву на рівні, де вона може стікати під дією сили тяжіння. Введення парового двигуна значною мірою спростило видалення води і дозволило будувати глибші шахти, видобуваючи, таким чином, більше вугілля. Це були події, які розпочалися до промислової революції, але використанняя з 1770-х років ефективної парової машини Джеймса Ватта скоротило витрати на паливо для двигуна, зробивши видобуток більш рентабельним.

Видобуток вугілля був дуже небезпечним у зв'язку з присутністю рудничного газу в багатьох вугільних пластах. Певну безпеку надавало використання безпечної лампи, яка була винайдена в 1816 році сером Гемфрі Деві і, незалежно від нього, Джорджем Стіфенсоном. Тим не менш, лампи виявилося не надійними, оскільки дуже швидко виявлялися в аварійному стані, починали слабо світити. Вибухи вугільного пилу тривали, кількість жертв росла протягом всього 19 століття. Умови праці були дуже погані, з високим рівнем жертв від каменепадів.

Текстильна промисловість[ред.ред. код]

Модель "прядильної ослиці" в музеї Вупперталя, Німеччина. Прядильна машина була однією з інновацій з яких почалася революція.

На початку 18 століття британське текстильне виробництво базувалося на вовні, яка оброблялася окремими ремісниками, які займалися прядінням та ткацтвом у власних приміщеннях. Ця система була кустарним виробництвом. Для тонких матеріалів використовувались також льон та бавовна, але їх виробництво було утруднене необхідністю попередньої обробки, і, тому, товари в цих матеріалів були тільки невеликою частиною продукції.

Використовувані прялки та кросна (ручні ткацькі верстати) мали обмежені виробничі потужності, але давали додаткові можливості підвищення продуктивності до такої міри, що промислові товари з бавовни стали домінуючими у британському експорті в перші десятиліття 19 століття. Індія була зміщена з позиції головного постачальника бавовняних виробів.

Льюїс Пол запатентував роликову прядильну машину і систему flyer-and-bobbin для витягування вовни більш рівномірної товщини, яку розробив при допомозі Джона Уайта (англ. John Wyatt) у Бірмінгемі. Пол і Уайт відкрили в Бірмінгемі фабрику, яка використовувала нову роликову машину, що приводилась в дію віслюком. У 1743 році була відкрита фабрика в Нортгемптоні з п'ятдесятьма шпинделями на кожній з п'яти машин Пола і Уайта. Ця фабрика працювала приблизно до 1764 року. Аналогічна фабрика була збудована Даніелем Борном в Леомінстері, але була знищена пожежею. І Льюіс Пол і Даніель Борн запатентували чесальні машини в 1748 році. Пізніше, в першій бавовно-прядильній фабриці були використані два набори роликів, які рухалися з різною швидкістю. Винахід Льюїса пізніше розвивався і вдосконалювався Річардом Аркрайтом в його "Водній рамці" (Water Frame) і Самюелем Кромптоном в його "Прядильному мулі" (Spinning Mule).

Інші винахідники підвищили ефективність окремих етапів прядіння: кардинг (чесання), скручування, намотування. Значно зросло постачання пряжі для ткацької промисловості, в якій також наступив прогрес пов'язаний з поліпшенням човників і ткацьких верстатів. Виробіток окремого робітника різко зріс, в результаті чого нові машини були сприйняті як загроза для роботи, і на початку новатори були атаковані, а їхні винаходи нищені.

Значний вклад у прогрес текстильної промисловості мали підприємці, з яких найвідомішим є Ричард Аркрайт. Йому приписують список винаходів, але, насправді, вони були зроблені такими людьми, як Томас Гайс і Джон Кей; Аркрайт підтримував винахідників, патентував ідеї, фінансував ініціативи, а також захищав машини. Він створив підприємство з обробки бавовни, в якому об'єднав різні виробничі процеси, впровадиив використання енергії — спочатку коней, потім води, що перетворило виробництво бавовни у механізовану галузь. Пізніше водяне колесо замінювали паровою машиною. У період з 1775 по 1800 роки заводи Уатта і Болтона в Сохо випустили 84 парові машини для бавовняних фабрик і 9 машин для вовняних фабрик.[11] До середини XIX століття ручне ткацтво у Великобританії майже зникло.

Хімічне виробництво[ред.ред. код]

Тунель під Темзою, відкритий у 1843 р. При будові використано цемент.

Під час промислової революції розпочалося промислове виробництво деяких найпотрібніших на ринку хімікатів, чим було покладено початок розвитку хімічної промисловості. Сульфатна кислота була відома ще і середньовіччі, але отримували її з оксидів, що утворюються при спалюванні мінеральної сірки в скляних посудинах. У 1746 році Джон Ребук замінив їх на більш об'ємні, виготовлені з листів свинцю, що значно збільшило ефективність процесу (приблизно 50 кг за один процес, принаймі вдесятеро більше, ніж раніше).

Іншим важливим завданням було виробництво лужних сполук. У 1791 році французьким хіміком Ніколя Лебланом був розроблений метод промислового виробництва карбонату натрію. Він змішував сірчану кислоту з кухонною сіллю і одержуваний сульфат натрію нагрівав з сумішшю вапняку і вугілля. Додаванням води відокремлював розчинний карбонат натрію від сульфіду кальцію. В процесі виробництва утворювалася велика кількість відходів. Хлороводень спочатку забруднював атмосферу виробничих приміщень, але пізніше його навчилися використовувати для отримання соляної кислоти. Метод Леблана був простий, дешевий і давав значно доступніший продукт, ніж метод отримання соди з попелу рослин[12].

Ці речовини мали ввелике значення, оскільки вони започаткували багато інших винаходів, замінивши безліч дрібних операцій на більш економічно ефективні та керовані процеси. Карбонат натрію використовували в багатьох виробничих процесах, у тому числі для виготовлення мила, скла, паперу, а також у текстильній промисловості. Сульфатна кислота крім виробництва соди також знаходила застосування для видалення іржі з металевих виробів і як відбілювач тканин.

Винахід шотландським хіміком Чарльзом Теннантом близько 1800 року хлорки базувався на відкриттях французького хіміка Клода Луї Бертолле і зробив революцію в процесах відбілювання у текстильній промисловості. Час відбілювання різко скоротився (з кількох місяців до кількох днів) порівнюючи з традиційним процесом, який вимагав багаторазових замочувань тканини з лузі або кислому молоці та дії сонячних променів. Завод Теннанта в Північному Глазго, став найбільшим хімічним заводом у світі[Джерело?].

У 1824 році Джозеф Аспдін, британський муляр, запатентовав хімічний процес виготовлення портландцементу, що виявилося важливим кроком вперед у будівельній промисловості. Цей процес включає спікання суміші глини і вапняку при близько 1400 °C (2552 °F), подрібнення його на дрібний порошок, який пізніше змішується з водою, піском та гравієм для виробництва бетону. Портландцемент був використаний кілька років пізніше відомим англійський інженером Марком Брюнелем при будівництві тунелю під Темзою.[13] У наступних декадах цемент у великих масштабах використовувався у будівництві системи каналізації Лондона.

Після 1860 року хімічні інновації стосувалися передусім барвників, роль світового лідера перейшла до Німеччини, яка створила потужну хімічну промисловість.[14] В 1860-1914 роках у німецьких університетах активно вивчались найновіші технології. Британським вченим, навпаки, не вистачало дослідних університетів, не велася відповідна підготовка студентів. Поширилася практика наймати підготовлених у Німеччині хіміків.[15]

Металорізальні верстати[ред.ред. код]

Газове освітлення[ред.ред. код]

Однією з найважливіших галузей промисловості пізнього етапу промислової революції було газове освітлення. Подібні інновації впроваджувалися у різних місцях, але наймасштабнішою була робота Вільяма Мердока, співробітника компанії Болтон і Ватт у Бірмінгемі. Мердок розробив процес, який складався з піролізу вугілля у великих печах, очищення газу (видалення сірки, аміаку і важких вуглеводнів), а також його зберігання і розподілу. Перші газові світильники були встановлені у Лондоні між 1812-20 роками. Незабаром газове освітлення стало одним з основних споживачів вугілля у Великобританії. Газове освітлення вплинуло на соціальну та промислову організацію суспільства, дозволивши довшу роботу фабрик і магазинів, ніж при освітленні сальними свічками. Завдяки впровадженню газового освітлення в містах і селищах почало процвітати нічне життя, оскільки інтер'єри і вулиці могли освітлюватись значно краще, ніж раніше.

Виробництво скла[ред.ред. код]

Кришталевий палац — місце проведення першої Всесвітньої виставки у 1851 році

На початку 19 століття в Європі був розроблений новий метод виробництва скла, відомий як циліндричний процес. У 1832 році цей процес був використаний братами Шанс (Chance) для виробництва листового скла. Chance Brothers and Company стала провідним виробником вікон і плоского скла. Цей метод дозволяв виробляти більші шиби у безперервному процесі, розширюючи, таким чином, можливості у плануванні інтер'єрів та створенні віконних фасадів будівель. Прикладом використання листового скла в інноваційних будівлях є Кришталевий палац у Лондоні.

Целюлозна промисловість[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

На початку промислової революції, внутрішній транспорт базувався на судноплавних річках і дорогах, для переміщення важких вантажів морським шляхом використовувалися каботажні судна. Залізницею транспортувалося вугілля до річок для подальшої відправки, але канали ще не були побудовані. Тварини запевняли енергію для наземного транспорту, а сила вітру була рушійною силою на морі.

Промислова революція поліпшила транспортну інфраструктуру Великобританії. Повстало сплетіння мережі автомобільних доріг, водних шляхів та залізниць. Сировина і готова продукція могли доставлятися швидше і дешевше ніж раніше. Поліпшення транспорту прискорило також поширення інновацій.

Використання парової тяги на залізничних шляхах загального користування почалася з Стоктон-Дарлінгтонська залізниці в 1825 році і залізниці Ліверпуль — Манчестер в 1830 році. Будівництво великих залізниць, що з'єднували міста і містечка почалося в 1830-х роках, але набрала обертів тільки в самому кінці першої промислової революції.

Після завершення будівництва залізниць багато робітників не поверталися до свого сільського способу життя, а залишалися в місті, запевняючи додаткову робочу силу для промисловості. Залізниці надзвичайно допомогли торгівлі Великобританії, забезпечуючи швидкий і простий спосіб транспортування товарів і перевезення пошти та преси.

Значення промислового перевороту[ред.ред. код]

Промислова революція була одним з найважливіших явищ в історії людства, що дозволили ряду країн вступити в смугу стрімкого розвитку продуктивних сил і назавжди покінчити з економічною відсталістю. Промислова революція знаменувала перехід від переважання аграрного господарства з його постійною загрозою неврожаїв та голоду до нового етапу в розвитку економіки і нового матеріального рівня життя. Промисловий переворот був сукупністю економічних, соціальних і політичних змін, що ознаменували перетворення машин в основі засіб виробництва.

Перетворення провідних країн Європи в гігантські фабрики викликало значні зміни в розселенні населення, в його складі. Виникали великі міста, з'являлися нові класи і соціальні групи, відбулися серйозні зміни в політичному устрої, а потім і в духовному житті суспільства.

Критерієм, який допомагає визначити початок промислового перевороту в тій чи іншій країні, прийнято вважати початок формування фабричної системи, що пов'язано з появою значної кількості справжніх фабрик. В Англії, яка стала на цей шлях раніше інших, фабрики стали виникати всюди в 80-х роках XVIII ст. в кінці століття до неї приєдналася Франція, а вже в XIX ст. їхній приклад наслідували й інші європейські країни. Незважаючи на особливості промислового перевороту в кожній країні, можна простежити його певну логічну послідовність. Спочатку машинне виробництво освоює текстильна промисловість. Потім освоєні методи переносять на інші галузі й у нові райони. Виготовлення машин, доти кустарне, виділяється в окрему галузь виробництва.

На завершальному етапі масове застосування машин призводить до остаточної перемоги над ремеслом. Машини виробляються за допомогою машин, країни, що вступають на шлях індустріального розвитку пізніше за лідерів, мають можливість швидше пройти початкові етапи перевороту, використовуючи вже набутий досвід. Промисловий переворот в Англії завершився на початку 60-х років XIX ст., у Франції та США — до початку 70-х років, у Німеччині та Австро-Угорщини — до кінця 80-х років, у країнах Північної Європи — в 90-і роки. У цілому індустріальне суспільство склалося в Європі до початку ХХ ст.

Зміни, зумовлені промисловою революцією важко переоцінити. Принципово змінилася не тільки техніка, але й технологія виробництва. З'явилися нові галузі промисловості: нафтова, хімічна, кольорова металургія, автомобільна, верстатобудівна, авіаційна. Почалося широке використання електроенергії, а в якості енергоносіїв — нафти і газу. Створена технічна база дозволила активізувати науковий пошук і забезпечила швидке впровадження наукових відкриттів.

Зростання важкої промисловості вело до витіснення порівняно дрібних підприємств. Централізація і концентрація виробництва призвели до виділення в ряді галузей підприємств-лідерів і виявили тенденцію до угод з питань виробництва і збуту між найбільшими фірмами. У ХХ ст. монополії перетворилися на невід'ємну рису індустріального суспільства.

Причини революції[ред.ред. код]

Питання про причини промислової революції залишається предметом суперечок серед істориків[16]. Тоді як загальна відповідь на кшталт «промислова революція була закономірним результатом поступового розвитку продуктивних сил» вважається надто загальною й незадовільною, на перший план виходять питання часу і місця: чому промислова революція розпочалася у 18 столітті, й чому в Англіії? Винахід парового двигуна був значним фактором у становленні машинного виробництва, але цей винахід стався уже після початку промислової революці, а широке впроваджнення парової машини у виробництво почалося тільки через кілька десятиліть після винаходу. Тому паровий двигун був важливим чинником росту виробництва лише, починаючи з 19 століття.

Промисловій революції передувало значне зростання населення Англії. Це зростання було пов'язане із британською аграрною революцією. Зростання продуктивності сільського господарства разом із зростанням населення призвели до пауперизації, створення надлишку робочоі сили в селах Англії, яка, враховуючи тогочасну політику обгороджування, змушена була шукати роботу в містах. Зростанню населення сприяла також імміграція із Ірландії, де процес пауперизації населення відбувався такими ж швидкими темпами.

Сприятливим фактором для розвитку промислової революції в Англії була розвинута транспортна система, особливо морський і річковий транспорт. Англія — невелика країна, оточена морем, із значною кількістю судноплавних річок, а водний транспорт — найдешевший із усіх видів транспорту. Як зазначав ще Адам Сміт у своїй праці «Багатство народів», економічна оправданість поділу праці визначається розмірами ринку, а розвинутий транспорт значно збільшує ринок, як внутрішній, так і зовнішній. У цьому відношенні Англія мала перевагу над іншими країнами із значними територіями в глибині суходолу.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. На зображенні машина з вестибюля Вищої технічної школи промислових інжинерів, Мадрид
  2. Maddison, Angus (2003). The World Economy: Historical Statistics. Paris: Development Centre, OECD. с. 256–62, Tables 8a and 8c. 
  3. Lucas, Robert E., Jr. (2002). Lectures on Economic Growth. Cambridge: Harvard University Press. с. 109–10. ISBN 9780674016019. 
  4. Eric Hobsbawm, The Age of Revolution: Europe 1789–1848, Weidenfeld & Nicolson Ltd. ISBN 0-349-10484-0(англ.)
  5. Joseph E Inikori. Africans and the Industrial Revolution in England, Cambridge University Press. ISBN 0-521-01079-9 Read it(англ.)
  6. Eric Bond, Sheena Gingerich, Oliver Archer-Antonsen, Liam Purcell, Elizabeth Macklem (2003-02-17). «The Industrial Revolution – Innovations». Industrialrevolution.sea.ca. Архів оригіналу за 2011-08-27. Процитовано 2011-01-30. 
  7. Hulse, David H: The Early Development of the Steam Engine; TEE Publishing, Leamington Spa, U.K., 1999 ISBN 1-85761-107-1
  8. L.T.C. Rolt and J. S. Allen, The Steam engine of Thomas Newcomen (Landmark, Ashbourne, 1997), 44.
  9. Rolt and Allen, 145
  10. Всемирная история. Энциклопедия. Том 6. ГЛАВА VI.
  11. Всемирная история. Энциклопедия. Том 5.Глава XXVI. Техника и естествознание в Европе во второй половине XVII и в XVIII в.(рос.)
  12. Clow, Archibald; Clow, Nan L. (June 1952), Chemical Revolution, Ayer Co, сторінки 65–90, ISBN 0-8369-1909-2 
  13. Properties of Concrete Published lecture notes from University of Memphis Department of Civil Engineering. Retrieved 2007-10-17.
  14. Lion Hirth, State, Cartels and Growth: The German Chemical Industry (2007) p 20
  15. Johann P. Murmann, Knowledge and competitive advantage: the coevolution of firms, technology, and national institutions (2003) pp 53-54
  16. Аналіз причин промислової революції можна прочитати, наприклад у книзі Фернана Броделя Civilisation matérielle, économie et capitalisme, XVe-XVIIIe siecle, 1979 (Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм XV—XVIII століття, пер. з французької Григорія Філіпчука — К.,"Основи", 1997, т.1-3.)


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.