Лепа Радич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лепа Радич
Народилася 19 грудня 1925(1925-12-19)
Gašnicad, Градишка, Республіка Сербська, Боснія і Герцеговина
Померла 8 лютого 1943(1943-02-08)[1][2] (17 років)
Босанська Крупа, Боснія і Герцеговина[1][2]
·повішення[1][2]
Поховання невідомо
Країна  Королівство Югославія
Діяльність партизанка
Знання мов сербська
Учасник Югославський фронт Другої світової війни
Партія Комуністична партія Югославії (1943)
Нагороди
орден Народного героя Народний герой Югославії

Лепа Светозара Радич (серб. кир. Лепа Светозара Радић; 19 грудня 1925 — 8 лютого 1943) — югославська партизанка сербського походження. Нагороджена орденом Народного героя в 1951 році за участь у русі опору проти німецьких окупантів під час Другої світової війни — ставши наймолодшим лауреатом на той час . Її стратили у віці 17 років за те, що вона стріляла по німецьких військових.[3]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Радич народився в родині боснійських сербів[4][5] 19 грудня 1925 року в селі Гашниця біля Босанської Градишки. Після закінчення початкової школи в сусідній Бистриці вона відвідувала перший клас жіночої ремісничої школи в Босанській Крупі, а інші класи закінчила в школі в Босанській Градишці.[6]

Лепа була працьовитою і серйозною, а також цікавилася читанням передової літератури.[6] Вона розвивала свої ключові позиції під сильним впливом свого дядька Владети Радича, який був залучений до робітничого руху.[7]

Вона стала членом Союзу комуністичної молоді Югославії (SKOJ), а у віці 15 років приєдналася до Комуністичної партії Югославії.

Друга Світова війна[ред. | ред. код]

10 квітня 1941 року, після нацистського вторгнення в Югославію, було створено марінеткову Незалежну Державу Хорватія.

У листопаді 1941 року Лепа Радич та інші члени сім'ї були заарештовані усташами, але Лепі та її сестрі Дарі вдалося втекти з в'язниці 23 грудня 1941 року.[6][7] Після втечі вступила до 7-ї партизанської роти 2-го Країнського загону.[6]

У лютому 1943 року у битві на Неретві Лепа Радич відповідала за транспортування поранених до притулку в Грмечі. Під час бою проти 7-ї добровольчої гірської дивізії СС Принца Ойгена її схопили та перевезли до Босанської Крупи, де після кількаденних тортур у спробі отримати інформацію, її засудили до смерті через повішення.

В останні хвилини перебування на ешафоті німці запропонували врятувати життя в обмін на імена членів партизанського опопру, але вона відмовилася від їхньої пропозиції зі словами: «Я не зрадниця свого народу. Ті, про кого ви питаєте, відкриються, коли їм вдасться знищити всіх вас, лиходіїв, до останньої людини»[8] . Лепі Радич було лише 17 років, коли її публічно стратили.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Dispatch P. Yugoslav partisan Lepa Radić executed by Nazis — 2020.
  2. а б в г All That's Interesting This Teenage Freedom Fighter Never Backed Down — Even When The Nazis Sent Her To Die — 2018.
  3. Jancar-Webster, Barbara (1990). Women & revolution in Yugoslavia, 1941-1945. Arden Press. с. 100. ISBN 0-912869-10-0.
  4. Tapalaga ✒️, Andrei (29 жовтня 2019). The Bravery of Yugoslavian Partisans. Medium (англ.). Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  5. Britain, Young Communist League of (11 лютого 2019). International Women's Day 2019: Lepa Radić. Young Communist League of Britain (англ.). Процитовано 15 травня 2020.
  6. а б в г Jasmina Čaušević, ред. (2014). Women Documented: Women and Public Life in Bosnia and Herzegovina in the 20th century (PDF). Gender Edition. Т. 4. Sarajevo: Sarajevo Open Center. с. 46—47. ISBN 978-9958-536-19-9.
  7. а б Radić Svetozara Lepa. Narodni heroji Jugoslavije [National Heroes of Yugoslavia] (сербо-хорв.). Belgrade: Mladost. 1975.
  8. Kovačević, Dušanka (1977). Women of Yugoslavia in the National Liberation War. Belgrade: Conference for Social Activities of Yugoslav Women. с. 45. OCLC 22230663.

Посилання[ред. | ред. код]