Незалежна Держава Хорватія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Nezavisna Država Hrvatska
Незалежна Держава Хорватія
маріонеткова держава країн Осі
Королівство Югославія Flag of the Kingdom of Yugoslavia.svg
1941 – 1945 Соціалістична Федеративна Республіка Югославія Flag of SFR Yugoslavia.svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Столиця Загреб
44°48′ пн. ш. 15°58′ сх. д. / 44.800° пн. ш. 15.967° сх. д. / 44.800; 15.967
Мови хорватська
Релігії Римо-католицька церква, Іслам, Лютеранство, та Хорватська Православна Церква
Державний лад маріонеткова держава (монархія)
король (1941 - 1943) / Поглавнік (1943 - 1945)
 - 1941 - 1943 Томіслав II (Король)
 - 1943 - 1945 Павеліч Анте (Поглавнік)
Прем'єр-міністр
 - 1941 - 1943 Павеліч Анте (Поглавнік)
 - 1943 - 1945 Нікола Маднік
Історичний період Друга Світова війна
 - Засновано 10 квітня 1941
 - Ліквідовано 8 травня 1945
Площа
 - 1941 115 133 км2
Населення
 - 1941 6 300 000 осіб
     Густота 54,7 осіб/км² 
Валюта Хорватська куна

Незалежна Держава Хорватія (Nezavisna Država Hrvatska; NDH) була маріонетковою державою[1][2] держав Осі. Заснована 10 квітня, 1941, після того як Королівство Югославія було окуповано військами держав Осі. Вона було де-юро монархією і італійським протекторатом під владою короля італійського походження Томіслава II. Де-факто при владі був рух Усташів. Географічно складалось з сучасної Хорватії, Боснії і Герцеговини і частини сучасної Сербії. Мало кордони з Нацистською Німеччиною на північному заході, Королівством Угорщина на північному сході, Військовою Адміністрацією Сербії (об'єднаний німецько-сербський уряд) на сході, Чорногорією (італійський протекторат) на південному сході, Італією уздовж її берегової області, і на півночі Провінцією Любляна.

З декількома виключеннями, NDH був визнанний лише державами Осі і країнами під окупацією країн Осі.[3] Держава мала амбасади в декількох країнах Європи. Посольства Нацистської Німеччини, Італії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Фінляндії, Іспанії і Японії, а також консульства Італії, Швеції, Швейцарії, Данії, Португалії, Аргентини і Франції були розташовані в Загребі.[4][5]

NDH зберегла придворну систему Королівства Югославії, лише відновивши назви до їх першопочаткових форм. Держава мала 172 місцеві суди, 19 окружних судів, адміністративний суд, Верховний Суд і апеляційний суд в Загребі і в Сараєво.[6]

Валюта NDH була Хорватська куна. Югославська залізниця була поділена. Хорватські Державні Залізниці були утворені в NDH, поряд з Сербськими Державними Залізницями в Сербії.[7][8]

Уряд[ред.ред. код]

Безперечний лідер держави був Павеліч Анте, який отримав свій титул від руху усташів: «Poglavnik» (керманич). Він був відомий за цим титулом на протязі війни, не зважаючи на його поточну посаду. З 1941 — 1943, поки країна була 'de jure' монархією, він був прем'єр-міністром. Вплив номінального голови держави — короля був подібний до Італії у той час коли посаду прем'єр-міністра займав Муссоліні Беніто. Після капітуляції Італії, проте, він став державою як поглавнік NDH замість Томіслава II. Павеліч Анте також займав посаду прем'єр-міністра, до початку 1944, коли він призначив Ніколу Маднича, замість себе.[9]

Найвпливовішими силами були Хорватська селянська партія (HSS) і Католицька Церква. Всі, хто опонував і/або загрожував усташам, були оголошені поза законом. Хорватська селянська партія була заборонена 11 червня, 1941. Владко Мачек був направлений у Концтабір Ясеновац.

Хорватський Державний Парламент[ред.ред. код]

Хорватський Державний Парламент був скликаний в 1942, але збори відбулися лише 10 раз. Він оголосив Офіційний Декрет про Хорватський Державний Парламент 24 січня 1942. [10] Цей закон встановив п'ять критеріїв для отримання запрошення від уряду усташів: живі хорватські представники до Хорватського Парламенту 1918, живі хорватські представники до Югославського парламенту, члени Хорватської партії права від 1919, певні посадові особи Верховної ланки усташів і два члени німецької національної асамблеї.[10] Двісті чотири особи були оголошені парламентарями, 141 фактично, відвідали парламентські скликання. З 204 парламентарів, 93 були членами Хорватської селянської партії і 56 з них прибули на скликання.[10]

Географія[ред.ред. код]

Хорватія (1941–1943)

При заснуванні NDH, точні кордони не були встановлені.[11] Приблизно через місяць після утворення держави, істотні шматки населеної хорватами території передаються його союзникам по Осі, Королівству Угорщина і Королівству Італія.

  • 13 травня 1941, уряд підписав угоду з Нацистською Німеччиною про демаркацію кордонів.[12]
  • 19 травня, 'Римські угоди' підписали дипломати NDH і Італії. Великі частини хорватських земель були анексовані Італією. Італія анексувала Далмацію (у тому числі Спліт і Шибеник), майже всі Адріатичні острови (у тому числі Раб, Крк, Віс, Корчула, Млет) і деякі інші маленькі області, як наприклад Которська затока, частини Хорватського Примор'я і область Горські Котар .
  • 7 червня, уряд NDH оголосив закон, який демаркував його східний кордон з Сербією.[12]
  • 27 жовтня, NDH і Італія досягли угоди про кордон Хорватії з Чорногорією.
  • 8 вересня 1943 Італія капітулювала. Після чого NDH офіційно заявило, що Римські угоди і Ропальський договір (від 1920, який надавав Істрію, Рієку, Задар Італії) не є дійсним.[13] Німецький міністр закордонних справ Ріббентроп офіційно оголосив що передає територію що відійшла Італії по Римським угодам NDH[13] Але більшість території було підконтрольно Югославським партизанам. 11 вересня, міністр закордонних справ NDH Младен Лорковиць приймає ноту від німецького консула Зігфріда Каше, зачекати з рішенням по Істрії. Проте Німеччина вже анексувала Істрію і Рієку і включила їх в Операційну Зону Адріатичного узбережжя .[13] Задар був окупован виключно німцями, і вважався частиною маріонеткової Італійської Соціальної Республіки.

Меджимурська жупанія і південна частина Барані були анексовані Королівством Угорщина. Проте, NDH продовжувало відстоювати свої права називаючи адміністративну провінцію з центром в Осієку великою парафією Баран'я, не зважаючи що цей регіон був розташован поза межами її контролю.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Поділ Великих парафій NDH після вересня 1943

NDH мала три рівні поділу: великі парафії, райони і муніципалітети. За часів його заснування, держава мала 22 великих парафії (Velike župe), 142 котари і 1006 муніципалітети.[14][15] Це перелік парафій:

1 Baranja
2 Bilogora
3 Bribir and Sidraga
4 Cetina
5 Dubrava
6 Gora
7 Hum
8 Krbava — Psat
9 Lašva і Glaž
10 Lika і Gacka
11 Livac and Zapolje
12 Modruš
13 Pliva і Rama
14 Podgorje
15 Pokupje
16 Posavje
17 Prigorje
18 Sana і Luka
19 Usora і Soli
20 Vrhbosna
21 Vuka
22 Zagorje

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.britannica.com/eb/topic-1413183/Independent-State-of-Croatia
  2. USHMM about Independent State of Croatia
  3. Hrvati AMAC — Kraljevina Jugoslavija — 10. travnja 1941. — NDH — Komunisticka Jugoslavija i RH
  4. Vojinović, Aleksandar. NDH u Beogradu, P.I.P, Zagreb 1995. (pgs. 18-20)
  5. Vjesnik on-line — Stajališta
  6. Pravni fakultet Split — Zbornik
  7. The history of Slovenske železnice
  8. Organization of the Croatian State Railways
  9. Fifth government of NDH
  10. а б в Perić, Ivo. Vladko Macek: Politicki portret. Golden marketing-Tehnicka knjiga. Zagreb, 2003 (pg.259-260)
  11. [public.mzos.hr/fgs.axd?id=10921 Rise and fall of the NDH]
  12. а б Business of the Independent State of Croatia
  13. а б в Kisić-Kolanović, Nada. Mladen Lorković-ministar urotnik, Golden Marketing, Zagreb 1997. (pg. 304–306)
  14. Pusić, Eugen. Hrvatska središnja državna uprava i usporedni upravni sustavi. Školska knjiga, Zagreb 1997. (pg. 173)
  15. Hrvatski Državni Arhiv

Джерела[ред.ред. код]

  • Hermann Neubacher: Sonderauftrag Suedost 1940–1945, Bericht eines fliegendes Diplomaten, 2. durchgesehene Auflage, Goettingen 1956
  • Ladislaus Hory and Martin Broszat: Der Kroatische Ustascha-Staat, 1941–1945 Stuttgart, 1964
  • Encyclopedia Britannica, 1943 — Book of the year, page 215, Entry: Croatia
  • Worldmark Encyclopedia of the Nations, Europe, edition 1995, page 91, entry: Croatia
  • Encyclopaedia Britannica, Edition 1991, Macropedia, Vol. 29, page 1111.
  • Helen Fein: Accounting for Genocide — Victims and Survivors of the Holocaust, The Free Press, New York, Edition 1979, pages 102, 103.
  • Alfio Russo: Revoluzione in Jugoslavia, Roma 1944.
  • Encyclopedia of the Holocaust, Vol. 2, Independent State of Croatia entry.
  • Vladko Maček: In the Struggle for Freedom, Robert Speller & Sons, New York,1957
  • Lisko, T. and Canak, D., Hrvatsko Ratno Zrakoplovstvo u Drugome Svejetskom Ratu (The Croatian Airforce in the Second World War) Zagreb, 1998.
  • Savic, D. and Ciglic, B. Croatian Aces of World War II Osprey Aircraft of the Aces −49, Oxford, 2002.
  • Munoz, A.J., For Croatia and Christ: The Croatian Army in World War II 1941–1945 Axis Europa Books, Bayside NY, 1996.
  • Axis History Factbook — Croatia
  • Independent State of Croatia's Military Decorations
  • BBC News: Croatian holocaust still stirs controversy
  • Holocaust in Balkan
  • Map of Independent State of Croatia with border of occupation zones