Югославський фронт Другої світової війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Югославський фронт
Другої Світової Війни
Друга світова війна
National Liberation War collage.jpg
Зверху зліва зо годинниковою стрілкою: — візит керівника Незалежної Держави Хорватії Анте Павелича до Адольфа Гітлера в Бергхоф; хорватський партизан Степан Філіпович перед стратою викликає «Смерть фашизму, воля народу!»; генерал Дража Михайлович з його четниками; усташі з німецькими солдатами в концентраційному таборі Ясеновац; лідер НВАЮ маршал Йосип Броз Тіто з представниками британської місії
Дата: 6 квітня 194115 травня 1945
Місце: Югославія
Результат: Вторгнення військ країн Осі до Югославії; розкол країни між окупантами та створення маріонеткових держав; партизансько-повстанська війна протягом усього періоду окупації; беззастережна капітуляція гітлерівської Німеччини та її союзників; перемога НВАЮ; утворення соціалистичної держави - СФРЮ
Територіальні зміни: приєднання частки італійської територію до Югославії
Сторони
Третій Рейх Нацистська Німеччина
Італія Королівство Італія
(до 8 вересня 1943 року)
Угорщина Королівство Угорщина
Румунія Королівство Румунія
(до 31 серпня 1944 року)
Болгарія Болгарське царство
(до 9 вересня 1944 року)
Flag of Independent State of Croatia.svg Хорватія
Flag of the Government of National Salvation (occupied Yugoslavia).svg Уряд Національного порятунку
Chetniks Flag.svg Четники (1942–1945)
Chetniks Flag.svg Четники (1941–1942) Югославські партизани
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Народно-Визвольна Армія Югославії
Албанія Народно-Визвольна Армія Албанії
Велика Британія Велика Британія (обмежено з 1943)
СРСР СРСР (1944–1945)
Болгарія Болгарське царство
9 вересня 1944 року)
Командувачі
Третій Рейх Адольф Гітлер
Третій Рейх Максиміліан фон Вейхс
Третій Рейх Александер Лер
Третій Рейх Едмунд Грайс-Горстенау
Румунія Йон Антонеску
Угорщина Горті Міклош
Італія Маріо Роатта
Flag of Independent State of Croatia.svg Анте Павелич
Flag of Independent State of Croatia.svg Віктор Павічич
Flag of Independent State of Croatia.svg Дідо Кватерник
Flag of the Government of National Salvation (occupied Yugoslavia).svg Мілан Недіч
Chetniks Flag.svg Коста Печанац
Flag of the Slovene Home Guard.svg Леон Рупник
Flag of Montenegro (1905-1918 & 1941-1944).svg Секула Дрлевич
Chetniks Flag.svg Дража Михайлович
Chetniks Flag.svg Ілия Трифунович-Бирчанин
Chetniks Flag.svg Доброслав Йевджевич
Chetniks Flag.svg Дража Михайлович
Chetniks Flag.svg Павле Джуришич
Chetniks Flag.svg Момчило Джуїч
Chetniks Flag.svg Воїслав Лукачевич
Chetniks Flag.svg Петар Бачович
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Йосип Броз Тіто
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Мілован Джилас
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Александр Ранкович
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Коста Надь
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Пеко Дапчевич
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Коча Попович
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Петар Драпшин
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Светозар Вукманович
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Сава Ковачевич
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Арсо Йованович
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Іван Гошняк
СРСР Федір Толбухін
Велика Британія Фіцрой Маклейн
Військові сили
Третій Рейх ~ 1 000 000
Італія 321 000[1]
Flag of Independent State of Croatia.svg 262 000[2]
Flag of the Government of National Salvation (occupied Yugoslavia).svg бл. 21 000[3]
Flag of the Slovene Home Guard.svg бл. 15 000
Chetniks Flag.svg бл. 70 000
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg 800 000 (1945)[4]
SU 580 000 (3-й Український фронт)
Втрати
Третій Рейх 24 267 загиблих
12 060 зниклих безвісти;
Колаборанти:
209 000 загиблих[5]
Flag of the Democratic Federal Yugoslavia.svg Партизани:
237 000[5] ~ 350 000 партизан загиблі; 400 000+ поранених[6]
Загинуло цивільного населення: ~581 000[5]
Загальні втрати населення Югославії: ~1 200 000

Югославський фронт Другої світової війни (19391945) [а 1], також відоме як Національно-визвольна війна Югославії[а 2] — збройний конфлікт між Народно-визвольною армією Югославії та її союзниками з окупаційними військами нацистської Німеччини, фашистської Італії та їх прибічників після вторгнення військ країн Осі до Югославії у квітні 1941 року в ході операції «Ауфмарш 25». Воєнні дії між місцевим населенням країни розпочалися практично негайно після того, як Королівство Югославія було знищено супротивником і сталося розчленування країни між Німеччиною, Італією, Угорщиною, Болгарією та маріонетковими державами, що були ними утворені.

Спочатку війна розпочалася, як повстанська і партизанська під проводом прокомуністичних сил, за визволення країни від окупантів, але поступово перетворилася на війну і проти місцевих маріонеткових режимів, як то Незалежної Держави Хорватія, Королівства Чорногорії та сербського Уряду Національного порятунку. Водночас, це була кривава громадянська війна між партизанами та сербськими монархістами, так званими четниками, які підтримували окупантів[7].

З моменту вторгнення військ агресорів на територію країни, як югославські партизани, так й про-монархічно налаштовані четники билися за незалежність Югославії разом. Однак, після 1941 року, рух четників перейшов до політики колабораціонізму, і розпочав плідно та систематично підтримувати італійські окупаційні війська. У вересні 1943, після капітуляції фашистської Італії, четники перейшли на бік німців та усташів[7][8]. Війська Вермахту за підтримки місцевих колабораціоністів неодноразово здійснювали спробу знищити осередки партизанського руху держави, і взимку та навесні 1943 були дуже близькі до успіху. Однак, попри програним битвам, югославським партизанам вдавалося швидко відновити свою боєздатність та завоювати підтримку лідерів країн-союзників антигітлерівської коаліції, а після завершення війни заснувати нову соціалістичну державу. Отримуючи регулярну підтримку своїх дій, а також матеріальні та інші запаси, необхідні для ведення боротьби, югославські партизани спромоглися відвоювати власну країну, а на завершальній фазі у взаємодії з військами 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Ф.Толбухіна звільнити столицю і остаточно розгромити окупаційні сили.

Ціна чотирьох-річної битви колосальна. Хоча точна кількість жертв цієї війни залишається предметом суперечок, в цілому дослідники історії Югославії погоджуються з висновком, що втрати серед населення країни складають щонайменше 1 мільйон чоловік.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ambrose, S. The Victors — The Men of World War II, London, 1998. ISBN 9780684856292
  • Bailey, R. H. (original edition from 1978). Partisans and Guerrillas (World War II; v. 12). Chicago, Illinois, USA: Time-Life Books. 1980.
  • Ciglic, B. and Savic, D. 'Dornier Do 17 The Yugoslav story, Operational Record 1937–1947. Jeroplan, Belgrade, 2007. ISBN 978-86-909727-0-8
  • Cohen, Philip J.; Riesman, David (1996). Serbia's Secret War: Propaganda and the Deceit of History. Texas A&M University Press. ISBN 0890967601. 
  • Dilas, M., Wartime, Harcourt Brace Jovanovich, New York, 1977. ISBN 0-15-694712-9
  • Martin, D. Ally Betrayed: The Uncensored Story of Tito and Mihailovich, Prentice Hall, New York, 1946.
  • Pavličević, Dragutin (2007). Povijest Hrvatske. Naklada Pavičić. ISBN 978-953-6308-71-2. 
  • Pavlowitch, S.K., Hitler's New Disorder: the Second World War in Yugoslavia, Columbia University Press, New York, 2008. ISBN 978-0-231-70050-4
  • Savic, D. and Ciglic, B. Croatian Aces of World War II, Osprey Aircraft of the Aces — 49, Oxford, 2002. ISBN 1841764353
  • Shaw, L. Trial by Slander: A background to the Independent State of Croatia, Harp Books, Canberra, 1973. ISBN 0-909432-00-7
  • Thomas, N., Mikulan, K. and Pavelic, D. 'Axis Forces in Yugoslavia 1941-45 Osprey, London, 1995. ISBN 1855324733
  • Thomas, N., Abbot, P. and Chappell, M. 'Partisan Warfare 1941-45 Osprey, London, 2000. ISBN 0850455138
  • Tomasevich, Jozo; Vucinich, Wayne S. (1969). Contemporary Yugoslavia: Twenty Years of Socialist Experiment. University of California Press. 
  • Tomasevich, Jozo (2001). War and Revolution in Yugoslavia, 1941–1945: Occupation and Collaboration. Stanford University Press. ISBN 0804708576. 

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
  1. сербохорв. Jugoslavenski front або Jugoslovenski front, Југослoвенски фронт; мак. Југословенски фронт; словен. Jugoslovanska fronta
  2. сербохорв. Narodnooslobodilački rat, Народноослободилачки рат; мак. Народноослободителна борба; словен. Narodnoosvobodilna borba
Джерела
  1. Tomasevich 2001, p. 255.
  2. Vucinich Wayne S. Yugoslav Resistance in the Second World War: The Continued Debate // Reviews in European History. — 1 (September 1974) (2).
  3. Тимофеев А. Ю. (2011). Сербские союзники Гитлера. с. 144-145. 
  4. Perica, Vjekoslav (2004). Balkan Idols: Religion and Nationalism in Yugoslav States. Oxford University Press. с. 96. ISBN 0195174291. 
  5. а б в 'Yugoslavia manipulations with the number Second World War victims, — Zagreb: Croatian Information center,1993 ISBN 0-919817-32-7
  6. Tomasevich 1969, p. 120.
  7. а б Ramet, Sabrina (2006). The three Yugoslavias: state-building and legitimation, 1918–2005. New York: Indiana University Press. pp. 145–155. ISBN 0253346568
  8. Tomasevich, Jozo (1975). War and Revolution in Yugoslavia, Volume I: The Chetniks. San Francisco: Stanford University Press. p. 246. ISBN 0804708576.