Литовченко Наталія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литовченко Наталія Іванівна
Народження 15 квітня 1956(1956-04-15) (68 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Навчання Київський державний художній інститут (1980)
Діяльність художниця, майстриня гобеленів, викладачка
Вчитель Чеканюк Вілен Андрійович
Працівник Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член Спілка радянських художників України
Батько Литовченко Іван Семенович
Мати Литовченко Марія Тимофіївна
Нагороди

Наталія Іванівна Лито́вченко (нар. 15 квітня 1956, Київ) — українська художниця і педагог; член Київської організації Спілки художників України з 1984 року (у 2005—2009 її голова); член-кореспондент Української академії архітектури з 2005 року[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 15 квітня 1956 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художників Івана та Марії Литовченків. Мистецтву навчалася у батьків; у 1974—1976 роках — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва та у 1976—1980 роках — у Київському художньому інституті[1], де була ученицею Вілена Чеканюка.

1995 року брала участь у стажувальній програмі Ліги жінок-виборців США; 1996 року — у стажувальній програмі канадської фундації з прав людини; у 1997 році — у стажувальній програмі канадської фундації з прав людини для тренерів[2].

З 2004 року — доцент кафедри монументально-декоративного і сакрального мистецтва Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Серед учнів: А. Захарченко, Марія Луцик.

Мешкала у Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова № 10а, квартира № 13[3] та у будинку на вулиці Антоновича, № 160, квартира № 39[4].

Творчість[ред. | ред. код]

Працює у галузях декоративно-прикладного мистецтва (текстиль), живопису, монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

  • гобелени: «1500 років Києву» (1980), «Людина і природа» (1984), «Квіти Кобзареві» (1989), «Ніч на Івана Купала», «Колядки» (обидва — 1991), «Архангел Михаїл — охоронець Києва» (1992), «Пісня» (1993), «Різдвяна ніч», «Козак Мамай» (обидва — 1994), «Мати Божа» (1995), «Глухів» (1996); серія «Гетьмани України» (2009);
  • живопис: «Спогади» (1991), «Легенда» (1991), «Ніч» (1992), «Мавка» (1994), «Ангели» (2012), «Тарас Шевченко» (2014).
монументальні роботи

Бере участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках з 1980 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1994, 1998, 2006, 2016 роках, Шалон-сюр-Соні у 1994 році, Вашингтоні у 1995 році, Монреалі у 1996 році, Оттаві у 2000 році.

Твори митця зберігаються в музеях України, в посольствах України у США, Канаді, Франції та в приватних колекціях України, США, Австрії й інших країн[2].

Публікації[1][ред. | ред. код]

  • Віхи історії України у сучасному монументальному живописі. Актуальні проблеми мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії, 2015. — Збірка наукових праць інституту проблем сучасного мистецтва. НАМ України. — Випуск 7 (18). — К.: Фенікс, 2015. — С. 16—22;
  • До історії художнього оформлення зали очікування № 2 залізничного вокзалу Києва. Збірник наукових праць ДЕТУТ. — Випуск 6. — К., 2015. — С. 53—62;
  • Історія монументально-декоративного оформлення зали пленумів Верховного суду України. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя: ЗНУ, 2015. Випуск 43. С. 317—323;
  • Бойчук і сучасність. Художні практики початку XXI століття: новації, тенденції, перспективи. Всеукраїнська науково-практична конференція: електронний збірник тез (24 листопада 2017). К.: Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука;
  • Литовченко Іван Семенович: становлення монументального мистецтва України 1960-х. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (у межах відзначення 100-річчя заснування Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури) «Мистецтво шістдесятників. Традиції і новаторство», присвячена 135-річчю від дня народження Михайла Бойчука, (30 листопада 2017, Київ). К., 2017;
  • До 100-річчя Івана Литовченка. Дев'яті Платонівські читання: тези доповіді Міжнародної наукової конференції. Київ: НАОМА, 2022. С. 93—94;
  • Збереження визначних творів монументально-декоративного мистецтва. Декоративно-прикладне мистецтво в національній системі художньо-педагогічної освіти: сучасний досвід і перспективи: тези доповіді ІI Всеукраїнської науково-практичної конференції., Одеса, 16—17 березня 2022. Одеса: Астропринт, 2022. С. 25—27;
  • Актуальність синтезу монументально-декоративного мистецтва та архітектури в умовах післявоєнної відбудови України. Синтез мистецтв у сучасних соціокультурних процесах: збірка тез доповіді міжнародної наукової конференції. Київ: НАМУ, 2022. С. 58—59.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужений художник України (1996; за вагомі творчі здобутки, особистий внесок у розвиток образотворчого мистецтва)[5];
  • Почесна грамота Міністерства культури України (2006)[1].
  • Грамота Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука (2018)[1];
  • Почесний диплом Національної академії мистецтв України (2022; за високу фахову майстерність, багаторічну кваліфіковану підготовку мистецьких кадрів та з нагоди 140-річчя від дня народження Михайла Бойчука)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]