Лужиця

Розташування в Європі

Лужиця (нім. Lausitz, в.-луж. Łužica, н.-луж. Łužyca, пол. Łużyce, чеськ. Lužice) — історична область між ріками Бобром, Квізою та Ельбою в Східній Німеччині (землі Саксонія і Бранденбург), південно-західної Польщі (Нижньосілезьке воєводство), а також на півночі Чехії.

Опис

Назва походить від сорбського слова Лужиця, що означає болото\калюжа.

Корінне населення Лужиці — невеликий слов'янський народ лужицькі серби або сорби, розмовляють сорбськими мовами (верхньолужицька та нижньолужицька) усі добре володіють німецькою мовою. Також живуть німці.

Близько 20 тис. лужицьких сербів живе у Верхній Лужиці (земля Саксонія) та близько 40 тис. — у Нижній Лужиці (земля Бранденбург).

Історичний поділ

Нинішня територія Лужиці у Німеччині (написи знизу підписані лужицькими мовами)

Верхня Лужиця (нім. Oberlausitz, в.-луж. Hornja Łužica, н.-луж. Górna Łužyca) сьогодні є частиною німецької землі Саксонія, за винятком малої частини на східному березі річки Ниса-Лужицька (Neisse) із містом Любань, що після другої світової війни відійшла до Польщі. Історичною столицею Верхньої Лужиці є місто Баутцен.

Місцевість є горбистою і простягається на південь до Лужицьких гір (Lausitzer Bergland) біля кордону з Чехією, де переходить навіть у гористу формуючи Лужицькі гори (Lausitzer Gebirge). Забудова міст Верхньої Лужиці не сильно постраждала під час світових воєн. Зараз, стародавні міста, такі як Баутцен, Гьорліц, Ціттау привертають увагу туристів, головним чином мешканців Німеччини Польші та Чехії. Багато сіл на півдні Верхньої Лужиці є прикладами пристосування до наявних природних умов, т.з. Umgebindehauser, і мають напівдерев'яні будинки змішаного слов'яно-франконського типу. До них належать такі села: Niedercunnersdorf, Obercunnersdorf, Wehrsdorf, Jonsdorf, Sohland an der Spree, Taubenheim, Oppach, Varnsdorf чи Ebersbach.

Мапа Лужиці рідною мовою

Нижня Лужиця ((нім. Niederlausitz, в.-луж. Dolna Łužica, н.-луж. Dolna Łužyca) майже повністю знаходиться на території федеральної землі Бранденбург і характеризується численними лісами, долинами і луками. Серед міст можна відзначити: Котбус, Lubben, Lubbenau, Spremberg, Finsterwalde, та Senftenberg — Zly Komorow.

Між Верхньою та Нижньою Лужицями знаходиться область названа Grenzwall, що означає «прикордонна стіна». В середні віки ця область мала захисні ліси, тому вона перешкоджала розповсюдженню міст, цивілізації та пересуванню військ.

Лужиця ніколи в своїй історії не складала єдиної адміністративної одиниці, чи держави. Верхня та Нижня Лужиці мають різну, проте в деяких аспектах подібну історію розвитку. Місто Котбус найчисельніше в даному регіоні. В історичному плані Луккау виконує роль столиці Нижньої Лужиці, а Баутцен — столиці Верхньої Лужиці.

Історія

Слід зазначити, що назва міста Бранденбург (Brandenburg) - лужицького походження (Brennabor). Бреннабор є словом складеним із двох: "бранити" (braniti) - тобто обороняти/чинити опір, та "бор" (bor) - фортеця. Останнє належить до тієї ж семантичної ніші, що і санскритське "пур" (pur). В сьогочасних англійській та німецькій мовах слово "бург" також означає фортецю.

Найвеличнішим артефактом, що полишили після себе середньовічні лужичани є кільцева фортеця Радущ (Slawenburg Raddusch) в Нижній Лужиці, збудована у 8-му столітті н.е. (сьогодні реконструйована в натуральному вигляді). Кільцева фортеця Радуща має висоту близько 9м, внутрішній діаметр близько 50м, а зовнішній - 70м.

У ранньому середньовіччі було багато подібних кільцевих фортець на території Лужиці. Вони мали земельно-дерев'яну конструкцію. Цікаво, що для будівництва використовували молоді дуби (символічно, що лужичі, як різновид вендів, вклонялися вербі - лінден). Фортеця в Радущі має два тунельні входи, через які можна потрапити всередину.

Сьогодні Лужиця є центром лужицької культури, що є різновидом вендської. Близько 1200 років до н.е. венди через численні міграції розповсюдили культуру похоронних урн у різних частинах Європи, що змінило не тільки матеріальний світ, проте і духовний древнього континенту. Вендський народ Лужиці ніколи не був завойований кельтами (що поклонялися дубу), чи римлянами. Ось чому оригінальна мова вендів найкраще збереглася в Лужиці до нашої пори.

Сучасна мапа Лужиці верхньолужицькою мовою

Див. також

• Будишинський мир
• Маркграфство Мейсен
• Лужицький вал

Посилання

• Map of Ober and Nieder-Lausitz Lusatia c 1715. (details click bottom right)
• Sorbian Cultural Information
• Sorbian umbrella organization "Domowina"
• Sorbian internet portal
• Bautzen, an important Sorbian town
• Organization "Friends of Lusatia" in Czech Republic
• Карантанія. Венди та германці