Львівська середня загальноосвітня школа № 47

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Львівська середня загальноосвітня школа № 47
Тип середня загальноосвітня школа
Країна Україна Україна
Розташування Львів
49°49′01″ пн. ш. 24°08′55″ сх. д. / 49.81703° пн. ш. 24.14858° сх. д. / 49.81703; 24.14858Координати: 49°49′01″ пн. ш. 24°08′55″ сх. д. / 49.81703° пн. ш. 24.14858° сх. д. / 49.81703; 24.14858
Засновано 1949
Директор Стефанишин Петро Володимирович[1]
Учителі 37[1]
Учні 543[1]
Поверхів 2
Мова навчання українська
Адреса 79495, м. ЛьвівВинники, вул. Галицька, 54[1]
Сайт school47.wixsite.com/school47
Мапа

Льві́вська се́редня за́гальноосвітня шко́ла № 47 — середня загальноосвітня школа I—III ступенів, яка розташована у місті Винники Личаківського району міста Львова.

Історія[ред. | ред. код]

Історія школи розпочинається з кінця 1940-х років, коли з контингенту учнів Винниківської семирічної школи № 1 була сформована Винниківська семирічна школа № 3 у старій будівлі при вул. Леніна (нині — вул. Галицька), 54, що відчинила свої двері 1 вересня 1949 року. Першим директором школи був Гайворонюк Дмитро Тимофійович, згодом його змінив Рой Михайло Васильович. 1951 року відбувся перший випуск у семирічній школі № 3. У 1951—1952 роках директором була Зоя Никифорівна Гавришева (Берендєєва), 1952—1958 роках — Катерина Федорівна Крейденкова. 1954 року школа стала восьмирічною. У 1955 році школа брала участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці навчально-дослідних ділянок та була нагороджена медаллю[2].

Протягом 1958–1971 років директором був Аркадій Григорович Дорман. Саме за Аркадія Дормана, 1961-1967 роках, до старого приміщення школи було добудовано 12 просторих класних кімнат для учнів десятих класів, а 1962 року посаджено шкільний сад. Постановою Львівського облвиконкому № 268 від 15 липня 1967 року з Винниківська восьмирічна школа № 3 перейменована на Львівську середню загальноосвітню школу № 47. 1969 року відбувся перший випуск десятикласників Львівської СЗОШ № 47. Помер А. Дорман у своєму робочому кабінеті[2].

Протягом 1971-1976 років директором школи був Зеновій Павлович Слота. За цей час на території шкільного спортмайданчика встановлено спортивне знаряддя, організовано піонерський табір «Орлятко». У березні 1976 року його на цій посаді змінив Йосип Миколайович Годунько, котрий керував школою до 2006 року. За ці роки в школі було зведено приміщення учнівської майстерні, автономну котельню, споруджено новий санвузол, відкрито стрілецький тир, проведено капітальний ремонт шкільного буфету та їдальні, підключено школу до центрального водогону, а також 1977 року на території школи встановлено відновлене погруддя Івана Франка. Від 2006 року й донині директором школи є Петро Володимирович Стефанишин[2].

2007 року закладено фундамент спортивного залу школи, 2016 року — відкрито чотири класних приміщення у новій добудові школи, а 2017 року — школа перемогла у конкурсі громадських проєктів міста Львова з проєктом «Благоустрій шкільного подвір'я СЗШ № 47»[3].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Учні[ред. | ред. код]

Вчителі[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • 20 грудня 1982 року у декількох приміщеннях школи невідомі зробили написи «Слава соборній Україні!», «Смерть москалям!», «Слава СС Галичина!», «Москалі гірше фашистів», намалювали тризуб (в ці дні у кінотеатрі «Карпати» демонструвався фільм «Високий перевал»)[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Середня загальноосвітня школа I—III ступенів № 47 м. Львова. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 26 червня 2022.
  2. а б в Винники туристичні, 2016, с. 263.
  3. Офіційний сайт середньої загальноосвітньої школи I—III ступенів № 47 м. Львова. school47.wixsite.com. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 12 квітня 2022.
  4. Байцар А. З історії: середня школа № 47 у Винниках. baitsar.blogspot.com. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 12 квітня 2022.
  5. Байцар А. Почесні громадяни Винник (дещо з історії). school47.wixsite.com. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 12 квітня 2022.
  6. Винники, 2015, с. 39.

Джерела[ред. | ред. код]