Лютпранд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лютпранд (†744), король лангобардів (712744), син короля Анспранда. Найбільше відомий дарунком у Сутрі та своїм довгим правлінням.

Стосунки з баварськими Агілольфінгами[ред.ред. код]

На початку свого правління Лютпранд підтримував тісні стосунки з Теодо I, герцогом Баварським, який надав допомогу його батькові Анспранду в 702. Лютпранд одружився з представницею роду Агілольфінгів Гунтрудою. Стержнем політики Теодо був опір завойовницьким планам франкських мажордомів.

Після смерті Теодо у 717 чи 718 зв'язки з Агілольфінгами ослабли. Пізніше Лютпранд навіть захопив кілька баварських замків.

Війни з візантійцями[ред.ред. код]

Спочатку Лютпранд підтримував мирні відносини з Равеннським екзархатом. Поте у 726 візантійський імператор Лев III видав перший зі своїх указів щодо заборони ікон (див. іконоборство). Папа Римський Григорій II наказав вірним чинити опір іконоборцям, після чого візантійський герцог Неаполя Ексілірат був убитий натовпом у той час, коли він намагався виконати наказ імператора про знищення ікон. Лютпранд використав ці чвари для захоплення візантійських земель в Емілії. У 727 він пертнув По та захопив Болонью, Осімо, Ріміні і Анкону. Йому вдалось заволодіти Класісом, морським портом Равенни, але саму Равенну він не захопив. Равенна здалась Лютпранду лише у 737.

У 713–719 розпочались перші напади маврів з Балеарських островів на Корсіку. Лютпранд, як християнин і захисник християнства у 725 декларував взяття Корсіки під владу лангобардів.


Смерть[ред.ред. код]

Після смерті папи Григорія III (741) його наступником був обраний Захарій, Лютпранд після тривалого мирного правління помер у 744.

Джерела[ред.ред. код]

Титули
Попередник:
Анспранд
король лангобардів
712744
Наступник:
Гільдепранд


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.