Франки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
територія Франкської Імперії з 481 по 814

Франки — загальна назва групи західно-германських племен, у яких були свої первісні поселення на правому березі нижнього й середнього Рейну та на узбережжі Північного моря. Поділялися на салічних («морських») і ріпуарських («берегових»).

Історія[ред.ред. код]

До 250-х років утворився союз західногерманських племен хамавів, узібетів, тенктерів, сугамбрів, ампсіваріі, шаттуаріів. Цей союз отримав назву франків. У IV ст. до них приєдналися племена бруктерів, батавів та хаттів.

Подальша історія франків пов'язана з війнами з Римською імперією. У 254–259 роках прорвали оборони на Рейні, спустошивши частину Галлії та північної Іспанії, спаливши м. Тарракон. З 261 року боролися проти Галльської імперії. Володарі останньої Постум та Тетрик завдавали поразки франкам.

У 270–280 роках франки створили піратську флотилію, якк спустошивала узбережжя Галлії та Британії. Проти них воювали Каравзій, потім Максиміана. З цього моменту франки активно беруть участь у внутрішніх конфліктах Римської імперії. У 287 році допомогали Каравзію, який оголосив себе імператором, захопити Британію. У 294–296 роках імператор Констанцій I Хлор знищив франкський флот, що зрештою призвело до поразки Каравзія.

В подальшому салічні франки стали союзниками Риму, а ворогами залишилися ріпуарські. Проти них з успіхом діяли імператори Костянтин I Великий (у 309 році), Констант I (у 341–342 роках).

Першим впливовим франком став Магненцій (напівбритт-напівфранк), який у 350 році став імператором. У подальшій боротьбі з імператором Констанцієм II зазнав поразки у 353 році.

У 355–358 роках франки воювали проти імператора Юліана. Зрештою римська армія завдала рішучої поразки франками, які визнали себе підвладними Риму. У 375–383 роках фактичними володарями Римської імперії на заході були франки-військовики Флавій Меробавд та Флавій Еквіт.

У 388 році франки під проводом Маркомира VI, вождя східних франків, Генобальда II, вождя салічних франків (сина тодішнього вождя Дагоберта III) і Сано, сина вождя франків в Токсандрії Пріора, напали на провінцію Германія Секунда і спустошили її, погрожуючи Колонії Агриппіні (Кельну). Воєначальники імператора Максима, Наннін і Квінтін, рушили до Рейну. У цей час основна маса франків відхлинула за Рейн, але деякі сили залишилися на римській території. Вони були розбиті римлянами у Колінвальда. Після цього, Наннін, що не підтримав ідею походу за Рейн, повернувся з частиною сил до Монготіаку (Майнц), а Квінтін перетнув Рейн (біля фортеці Нейс) і після дводенного маршу побачив покинуті села франків, тому франки, заманюючи римлян все далі сховалися в лісах, прикрившись засіками. Заглибившись на наступний день в ліси, римляни змушені були попрямує в болото через те, що інші шляхи були завалені; при цьому римляни піддавалися обстрілу отруйними стрілами. Потім, кинувшись на болотяну рівнину, загони римлян змішалися, були розсіяні і майже повністю винищені.

За правління імператора Валентіана II головним військовиком з 389 року був франком Арбогаст. Останній у 392 році здійснив успішний похід проти франків за Рейном, спустошивши їх землі. Згодом Арбогаст повалив імператора, поставивши узурпатора Євгенія. Після цього було укладено союз з франками, які повинні були захищати кордони імперії на Рейні.

У 406 році франки на чолі із Гоаром завдали поразки аланам та вандалам, які намагалися перейти через Рейн. Проте прагнення інших франків розширити землі на римський частині прирейнської області призвело до війни із Стиліхоном, який у 408 році завдав останнім тяжкої поразки. Але вже у 410–411 роках, скориставшись міжуслобицями в Галлії франки вдерлися до імперії.

В цей час все більшу увагу набирають салічні франки. Цим вони завдячуються діяльності своїх королів — Фарамонда (сина короля Маркомира (VI) та Хлодіона (VIII). Проте останнього розбив Аецій у 428 році. Наступний король Меровей (II), від якого пішла назва династії, брав участь у битві на Каталаунських полях на боці римлян проти гуннів Аттіли.

З кінцем 4-го і початком 5-го ст. велика частина франків прибула на лівий берег нижнього Рейну: заселила територію на південь від Ла-Маншу до річки Сомми, у кінці 5-го століття на чолі із вождем Хлодвіґом (сином Хільдеріка (I) вдерлися на територію Галлії і, розбивши римського намісника (фактично незалежного володаря) Сіагрія під Суасоном у 486, підкорили місцевих романізованих галлів, а пізніше розбили війська алеманів неподалік від Кельну.

Засноване Хлодвіґом королівство стало ядром майбутньої Франції, а самі франки, асимілювавшись в Північній Галлії з романізованими галлами, започаткували французьку націю.

У 475 ріпуарський франки захопили місто Августу Треверу (сучасний Трир), утворивши королівство між гирло Рейну та Тревером. У 478 році захопили частину Баварії.

Безпосередні нащадки франків залишаються в наш час в Німеччині — в північній Баварії і частинах Баден-Вюртембергу та Тюрингії; німецькі області Верхня Франконія (Ober-Franken), Нижня Франконія (Nieder-Franken), в Північно-Західній Бельгії — фламандці, в Нідерландах — голландці, в Люксембурзі.

Джерела[ред.ред. код]

Середньовіччя Це незавершена стаття про Середньовіччя.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.