Люхів-Горішній
село
 Координати 50°19′00″ пн. ш. 22°40′59″ сх. д. / 50.3166700000277771210° пн. ш. 22.68333000002778022° сх. д.Координати: 50°19′00″ пн. ш. 22°40′59″ сх. д. / 50.3166700000277771210° пн. ш. 22.68333000002778022° сх. д.
|
Люхів Горішній[2] (раніше Люхів[3], пол. Luchów Górny, Люхув Ґурни) — село в Польщі, у гміні Тарногород Білгорайського повіту Люблінського воєводства. Населення — 604 особи (2011)[1].
Історія[ред. | ред. код]
1589 року вперше згадується православна церква в селі[3]. Пізніше місцева православна церква перейшла на унію[4].
1840 року після звернення мешканців Люхова до люблинського губернатора генерал-майора Альберта, село перейшло на православ'я, князем Паскевичем було збудовано тимчасову дерев'яну церкву[4]. 1847 року в селі зведено вже муровану православну церкву за проєктом архітектора Людовіка Б. Радзішевського[2].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі переважно проживали римо-католики, меншою мірою — православні українці та греко-католики, які розмовляли українською мовою[5]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 352 вірян[2].
У міжвоєнні 1918—1939 роки польська влада в рамках великої акції закриття та руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші перетворила місцеву православну церкву на римо-католицький костел[3].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 320 | 75 | 210 | 35 |
| Жінки | 284 | 63 | 157 | 64 |
| Разом | 604 | 138 | 367 | 99 |
Примітки[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Люхів-Горішній
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 310. (пол.)
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 144.
- ↑ а б Пастернак Є. І. Нарис історії Холмщини і Підляшшя : (новіші часи). — Вінніпег ; Торонто, 1968. — С. 50. — (Праці Інституту Дослідів Волині)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ : Тип. К. В. Трубникова, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ) / изд. под наблюденіемъ чл.—сотр. П. А. Гильтебрандта. — С. 368—369. (рос. дореф.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Верхній Люхів с. www.pslava.info. Прадідівська слава.
|
| ||||||||||||||
