Ляська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ляська мова
laščina, lašsky jazyk
Поширена в: Чехія Чехія
Регіон: Сілезія
Писемність: Латиниця
Класифікація: Індоєвропейська
Слов’янська
Західнослов’янська
Офіційний статус
Коди мови
SIL szl

Ляська мова - слов'янська літературна мікромова практично мова одного учасника - поета Ондри Лисогірського. В основу польського покладено верхньоостравський говір сілезького діалекту чеської мови.

Самоназви: laščina, lašsky jazyk; чес. laština, пол. język laski.

Історія[ред.ред. код]

Ідея ляської літературної мови є відображенням існування у Сілезії складної етномовної ситуації, що полягає у наявності тут змішаних чеських та польських говірок. Мовна невизначеність і культурно-мовний регіоналізм (активна на початку XX ст. творчість на сілезьких говорах польського і чеського типу) підготували ґрунт для ляської літературної мови, створенням якої у 30-і рр.. зайнявся поет Ондра (Ундра) Лисогірський (чеськ. Óndra Łysohorsky, 1905-1989), спираючись на верхньоостравському сілезькому (ляському) говорі і використовуючи елементи чеської та польської літературних мов (у тому числі і особливості їх графіки). Його перший польський збірник «Співаючий кулак» («Spiwajuco piasc», 1934 р.), як і наступні, був доброзичливо зустрінутий лівою чеською печаткою, проте різкій критиці піддалася ідея про існування особливого ляського народа. Культивуванням ляської мови займалося спеціальне товариство «Lašsko perspektywa». Після Другої світової війни, відмовившись від ідеї ляського народа, Ондра Лисогірський залишився, проте, на позиціях ляської літературної мови і продовжував писати на ній вірші. Виник лінгвістичний парадокс: одна літературна мова - одна людина.

Використовується латиниця чесько-польського типу.

Базовий говір поширений у чеській частині Сілезії. Чеські сілезькі говірки відрізняються значною дрібністю. У їх числі виділяються говірки змішаного чесько-польського поясу, на основі яких була створена ляську літературну мову.

Ляські вірші Ондри Лисогірського ще у 30-ті роки вийшли у декількох збірках. Його однодумцями були поети Ян Стунавський (Jan Stunavský), Юра Ганис (Jura Hanys), прозаїк Йозеф Шіновський (Jozef Šinovský), автор ляського роману «Терикони в полі» («Hałdy na roli», 1945 р.). У 1958 році у Празі вийшов великий поетичний збірник Ондри Лисогірського «І ляські річки течуть до моря» («Aj lašske řéky płynu do mořa»). У 1988 році вийшло повне зібрання творів Ондри Лисогірського «Ляська поезія» («Lašsko poezyja 1931-1977»).

Література[ред.ред. код]

  • Bělič J. A propos du problème de la nation et de la langue lachique // Philologica Pragensia, 1967, t. 2.
  • Knop A., Lamprecht A., Pallas L. Dějiny české-ho jazyka ve Slezsku a na Ostravsku. Ostrava, 1967.
  • Pallas L. Jazyková otázka a podmínky vytvaření národního vědomí ve Slezsku. Ostrava, 1970.