Лінтур Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лінтур Петро Васильович (* 4 травня 1909, с. Горонда Мукачівського району — †3 лютого 1969, Ужгород) — український фольклорист і літературознавець.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Петро Лінтур 4 травня 1909 р. в с. Горонда Мукачівського району Закарпатської області в селянській родині. У 1937 р. закінчив Празький університет. Працював викладачем історії та літератури у Хустській гімназії, де організував літературний гурток. Разом з учнями Лінтур працював над зібранням і опрацюванням фольклору Закарпаття. З 1944 р. Петро Лінтур — заступник голови Народної Ради Закарпатської України і директор гімназії в Хусті. З 1953 — доцент Ужгородського університету. Зусиллями Лінтура були введені до наукового обігу і стали доступними широкому колові читачів сотні казок, легенд та балад Закарпаття та інших регіонів України.

Зібрані пам'ятки усної народної творчості публікувалися Лінтуром в збірниках «Народні балади Закарпаття» (1959), «Казки зелених гір» (1966), «Три золоті слова» (1968), «Дідо-Всевідо»(1969). Особливої популярності набув збірник «Закарпатські казки Андрія Калина» (1955 р.). Він вміщував сорок народних казок, записаних Петром Лінтуром. Книга отримала чимало схвальних відгуків. Згодом її було перекладено російською та чеською мовами. Збірники «Казки одного села» (1979) та «Зачаровані казкою» (1984) вийшли по смерті ученого. Петру Лінтуру належить чимало статей присвячених проблемам зародження жанру народних балад, побутування казкового епосу, українсько-російським літературним зв'язкам, паралелям в усній народній творчості українців та інших слов'янських народів.

Помер Лінтур 3 лютого 1969 р. в м. Ужгороді. Основна заслуга Лінтура полягає в тому, що ученому вдалося зібрати, вивчити і опублікувати безцінну фольклорну спадщину українського Закарпаття.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Зачаровані казкою. Українські народні казки. — Ужгород, «Карпати», (1984)

Посилання[ред.ред. код]