Марк Емілій Лепід (претор)
| Марк Емілій Лепід лат. M. Aemilius M.f.M.n. Lepidus | ||
| ||
|---|---|---|
| 218 до н. е. | ||
| ||
| 216 до н. е. | ||
| ||
| 213 до н. е. | ||
| Народження: |
250 до н. е.[1] Стародавній Рим | |
| Смерть: |
не раніше 213 до н. е. невідомо | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | Емілії | |
| Батько: | Марк Емілій Лепід | |
| Мати: | невідомо | |
| Шлюб: | невідомо | |
| Діти: | Марк Емілій Лепід | |
| Військова служба | ||
| Звання: | претор | |
| Битви: | Друга Пунічна війна | |
Марк Емілій Лепід (лат. Marcus Aemilius Lepidus; помер після 213 року до н. е.) — римський полководець і політичний діяч з патриціанського роду Еміліїв, претор 218 і 213 років до н. е., претор-суффект 216 року до н. е. Учасник Другої Пунічної війни.
Походження[ред. | ред. код]
Марк Емілій належав до знатного патриціанського роду Еміліїв, який античні автори відносили до найстаріших сімейств Риму[2]. Одна з вісімнадцяти найстаріших триб отримала свою назву на честь цього роду[3]. Його генеалогію зводили до Піфагора[2], або до царя Нуми Помпілія[4], а одна з версій традиції, що приводиться Плутархом, називає Емілією дочку Енея і Лавінії, яка народила від Марса Ромула — легендарного засновника Риму[5][6]. Представників цього роду відрізняли, якщо вірити Плутарху, «високі моральні якості, в яких вони невпинно вдосконалювалися»[2].
Перший носій когномена Лепід (лат. Lepidus — «красивий») досяг консульства у 285 році до н. е. [7] Марк Емілій був сином консула 232 до н. е. того ж імені та імовірно онуком першого Лепіда[8].
Життєпис[ред. | ред. код]
Перша згадка про Марка Емілія в збережених джерелах належить до 218 році до н. е., коли він обіймав посаду претора[9][10]. За жеребком йому випало керувати провінцією Сицилія. У цей час розпочиналася війна з Карфагеном; у командування противника був план раптовим ударом з моря зайняти столицю римської провінції Лілібей, але Лепіда попередив про небезпеку басилевс Сиракуз Гієрон II. Завдяки цьому намісник втримав місто, а потім розбив карфагенян в морській битві[11].
У 217 році до н. е. Марк Емілій висунув свою кандидатуру в консули[12], але пізніше взяв самовідвід на користь Луція Емілія Павла: останній став кандидатом від аристократії супроти «новій людині» Гаю Теренцію Варрону[13][14]. У 216 році, після розгрому римської армії під Каннами, де полягло безліч сенаторів, Лепід, можливо, став претором-суффектом[15]. У цій якості він керував засіданнями сенату[16]. У тому ж році помер його батько, і Марк Емілій організував гладіаторські ігри в пам'ять про нього[17].
У 213 році до н. е. Лепід знову отримав претуру[18]. На цей раз він став лат. praetor peregrinus (претором зі справ іноземців), але йому довелося очолити два легіони й рушити в Луцерію[19]. Німецький дослідник Вільгельм Друман припускав, що цей претор — зовсім інший Марк Емілій Лепід, але Ельмар Клебс (автор статей про Лепідів у енциклопедії Паулі-Віссова) вважав, що мова йде про одну людину[12].
Нащадки[ред. | ред. код]
У Марка Емілія був син того ж імені, двічі консул (в 187 і 175 роках до н. е.), цензор і принцепс сенату[de][8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ а б в Плутарх, Емілій Павло, 2.
- ↑ Aemilius, 1893, kol. 543.
- ↑ Плутарх, Нума, 8.
- ↑ Плутарх, Ромул, 2.
- ↑ Aemilius, 1893, kol. 544.
- ↑ Циркин, 2009, с. 226.
- ↑ а б Sumner, 1973, р. 66.
- ↑ Broughton, 1951, p. 238.
- ↑ Aemilius 19, 1893.
- ↑ Тіт Лівій, XXI, 49—51.
- ↑ а б Aemilius 67, 1893.
- ↑ Тіт Лівій, XXII, 35.
- ↑ Родионов, 2005, с. 267.
- ↑ Broughton, 1951, p. 249.
- ↑ Тіт Лівій, XXIII, 20.
- ↑ Тіт Лівій, XXIII, 30.
- ↑ Broughton, 1951, p. 263.
- ↑ Тіт Лівій, XXIV, 43—44.
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Родионов Е. Пунические войны : [рос.]. — Санкт-Петербург : СПбГУ, 2005. — 626 с. — ISBN 5-288-03650-0.
- Циркин Ю. Восстание Лепида : [рос.] // Античный мир и археология. — 2009. — № 13. — С. 225—241. — ISSN 0320-961X.
- Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600.
- Klebs E. Aemilius // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 543—544.
- Klebs E. Aemilius 19 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 545.
- Klebs E. Aemilius 67 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1893. — Bd. I, 1. — Kol. 552.
- Sumner G. V. Orators in Cicero's Brutus: prosopography and chronology : [англ.]. — Toronto : University of Toronto Press, 1973. — P. 197. — ISBN 9780802052810.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на сайті ancientrome.ru (російською) .
- Марк Емілій Лепід (претор). (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)