Марсела Якуб
| Марсела Якуб | ||||
|---|---|---|---|---|
| Marcela Iacub | ||||
 | ||||
| Народилася |
20 травня 1964 (60 років) Буенос-Айрес | |||
| Громадянство |
 Аргентина | |||
| Діяльність | прозаїк | |||
| Alma mater | Університет Буенос-Айреса і Вища школа соціальних наук (1993)[1] | |||
| Заклад | Вища школа соціальних наук | |||
| Мова творів | французька | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марсела Якуб у Вікісховищі | ||||
Марсе́ла Яку́б (ісп. Marcela Iacub; нар. 1964) — аргентинська письменниця та юристка, що спеціалізується на дослідженнях біоетики, проживає у Франції.[2] У 2013 році Якуб була притягнена до суду за вторгнення в приватне життя Домініка Стросс-Кан: її роман «Belle et Bête» включив персонажа, заснованого на ньому.[3]
Життєпис[ред. | ред. код]
Марсела Якуб народилась в Буенос-Айресі в аргентинській родині єврейського походження. Батько був юристом. Її предки були білоруськими та українськими євреями, які емігрували у 1930-х.
Вивчала трудове право в Університеті Буенос-Айреса. З 25 років продовжувала навчання у Школі підвищення кваліфікації соціальних наук (EHESS) у Франції.
Якуб стала науковою співробітницею Національного центру наукових досліджень, та асоційованою членкинею Центру вивчення юридичних норм в EHESS.[2] Також працювала оглядачкою газети Ліберасьйон.[4] Якуб відома тим, що озвучує думки, які суперечать думкам французьких феміністок.[5].
Творчість[ред. | ред. код]
У 2001 році разом із П'єром Жуанне Марсела Якуб опублікувала Juger la vie. Наступного року випустила збірку нарисів Le crime etait presque sexuel et autres essais de casuistique juridique.[2]
У 2012 році Якуб видала Une société de violeurs?, яка захищала Домініка Стросс-Кана і розкритикувала феміністичну критику[4]. Була відкрита справа зі Стросс-Каном, яка закінчилася в серпні того ж року.[2]
У вересні 2014 року Якуб стала учасницею радіошоу RTL Les Grosses Têtes.[5]
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 2011 рік : La femme du Vème, режисер Павел Павліковський: Ізабелла
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Une journée dans la vie de Lionel Jospin (2006)[2]
- Par le trou de la serrure. Une histoire de la pudeur publique, XIX-XXIe siècle (2008)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.sudoc.fr/041516923
- ↑ а б в г д Marcela Iacub. Personnalités (фр.). Elle. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 15 серпня 2020.
- ↑ Strauss-Kahn Sues Film Producer For Defamation. The Scroll. 20 травня 2014. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 15 серпня 2020.
- ↑ а б Rebourg, Amandine. Qui est Marcela Iacub, celle qui traite DSK de "cochon" ?. Metro News France (фр.). Архів оригіналу за 20 березня 2015.
- ↑ а б Marcela Iacub Archives. Les Grosses Têtes (фр.). Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 15 серпня 2020.