Євреї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Єврéї
יהודים
Альберт Ейнштейн • Маймонід • Голда Меїр • Емма Лазарус
Загальна кількість 13,6 млн.[1]
Найбільші розселення Ізраїль Ізраїль 5 309 000

США США 5 275 000
Франція Франція 492 000
Канада Канада 373 000
Велика Британія Велика Британія 297 000
Росія Росія 228 000
Аргентина Аргентина 184 000
Німеччина Німеччина 118 000
Бразилія Бразилія 96 000
Австралія Австралія 88 831
Угорщина Угорщина 80 000–100 000
Україна Україна 80 000
Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка 72 000
Білорусь Білорусь 65 000-70 000
Мексика Мексика 40 000
Бельгія Бельгія 31 200
Нідерланди Нідерланди 30 000
Італія Італія 28 600
Ефіопія Ефіопія 26 196
Іран Іран 25 000
Чилі Чилі 20 700
Уругвай Уругвай 18 000
Швеція Швеція 18 000
Туреччина Туреччина 17 800
Іспанія Іспанія 12 000
Австрія Австрія 9 000
Азербайджан Азербайджан 6 800
Данія Данія 6 400
Мова іврит, їдиш
Релігія іудаїзм
Близькі етнічні групи араби та інші семіти

Єврéї (самоназва — єгудим на івриті (יְהוּדִים) та їдн (ייִדן) на їдиші, народ, людина, яка походить від древнього народу іудеїв) — один з давніх народів (етносів).

Загальна чисельність 13,62 млн. чоловік. Найбільші поселення у США, Ізраїлі (де євреї є основним населенням), Франції, в Росії, в Україні, у Великобританії, Аргентині, Канаді, Бразилії, ПАР, Білорусії; по декілька десятків тис. людей живуть також в Угорщині, Бельгії, Італії, Нідерландах, Німеччині, Молдавії, Ірані, Мексиці, Австралії, Швейцарії, Румунії, Індії, Туреччині, Уругваї, Чилі; дрібніші групи євреїв живуть в інших країнах світу.

Походження євреїв традиційно асоціюється зі Старим Заповітом Біблії, який містить чи не найперший опис історії цього народу. Етнічною територією розселення євреїв вважається терени Близького Сходу (сучасна держава Ізраїль).

Часто вживається для зазначення людей, які сповідують релігію іудаїзму, але існує багато прихильників подібних до іудаїзму віровчень, які не є етнічними євреями, наприклад караїми, або спільнота африканців-іудеїв.[2]

Зміст

[ред.] Етнонім

Етнонім євреї через церковно-слов'янську мову сходить до грецького ебрайос («єврей»), в свою чергу висхідному до івритському іври («що перейшов через що-небудь»). Як етнічне позначення в Біблії вперше застосоване до прабатька Аврама. Слов'янський етнонім євреї, як і однокорінні англійський Hebrew, французький Hebreu, німецький Hebraer, відноситься до книжкової біблейської традиції. У живому усному вживанні звичайні різні ендо- і екзоетноніми, що етимологічно відносяться до івритського yehudi («іудей, житель Іудеї»), що став самоназвою євреїв з середини 1-го тисячоліття до нашої ери. Через старогрецьке іудайос, латинське iudaeus утворюються слов'янське іудей. Слово «жид» мало колись нейтральне, загальновживане значення на теренах Київської Русі та України, однак з середини 19 століття перетворилося на принизливе або архаїчне позначення євреїв — англ. Jew, фр. Juif, нім. Jude, пол. żyd, арабське яхуд, турецьке чуфут, персидське джухуд і ін.[3].

Стародавньою самоназвою євреїв є їсраель («ізраїльтяни»), беней-їсраель («сини Ізраїлю»), висхідне до племінного епониму Їсраель-Ізраїль, другого імені Іакова («що бореться з Богом»).

[ред.] Етнічні групи

Іудейській релігійний ритуал в різних країнах певним чином відрізняється. Тому їснує певний розподіл на єврейські спільноти за країною проживання або походження:

[ред.] Єврейське населення України

В Україні євреїв за даними перепису 2001 року налічувалось 103 591 чоловік (486,3 тис.чол. у 1989 р.). Переважно вони мешкають в містах. Для більшості з них рідна мова російська, також їдиш та українська.

Єврейське населення України за підсумками Всеукраїнського перепису 2001 року[4]

Регіони України*

Кількість, тис. осіб

У % до підсумку

2001 р. у %
до 1989 р.
усього євреїв 2001 р. 1989 р.
Автономна Республіка Крим 2024,0 4,5 0,2 0,7 30,2
Вінницька 1763,9 3,0 0,2 1,4 11,7
Дніпропетровська 3561,2 13,7 0,4 1,3 27,5
Донецька 4825,6 8,8 0,2 0,5 31,4
Житомирська 1389,3 2,6 0,2 1,4 12,3
Запорізька 1926,8 4,3 0,2 0,7 30,3
Миколаївська 1262,9 3,2 0,3 0,9 27,4
Одеська 2455,7 13,3 0,5 2,6 19,4
Херсонська 1145,7 5,3 0,5 2,2 21,2
Харківська 2895,8 11,5 0,4 1,5 23,7
Чернівецька 919,0 1,4 0,2 1,8 8,8
м. Київ 2567,0 17,9 0,7 3,9 17,9
м. Севастополь 377,2 1,0 0,3 0,7 36,2
Усього 48457 103,6 0,2 0,9 21,3
* — Регіони, де частка євреїв у загальній кількості постійного населення становить не менше 0,2 %.

Вважали рідною мовою, у %
  мову своєї національності українську російську іншу мову
Євреї 3,1 13,4 83,0 0,5

[ред.] Історія

Докладніше у статті: Історія євреїв України

Євреї оселились на території сучасної України ще у дохристиянські часи. Про їх перебування в Криму, куди вони переселилися з Малої Азії і Кавказу, свідчать надгробні написи І-ІІ ст. до н. е.

За часів Княжої Русі у Х-ХІІІ ст. існували громади слов'янських євреїв, так званих кенааним.[5] Вони жили в окремих кварталах у містах, зокрема існував єврейський район у Києві. В цей період євреї переселяються на західноукраїнські землі з Хазарії, Криму, Київської Русі і Візантії, а з початку ХІІ ст. — з країн Західної Європи.[6] Причому крім ашкеназі, певну частину становили сефарди.

Невеликі поселення в Україні були створені у XIV ст. вихідцями із Литви. Однак наймасовіше переселення євреїв відбулося з Польщі з кінця XIV і в наступні століття. Більшістю це були ашкеназі.

Введення царським урядом у 1796 р. дискримінаційної «смуги осілості» (губернії Правобережжя) призвело до того, що більшість євреїв селилися у містечках і невеликих містах. На Правобережжі євреї були розселені спорадично — окремими етнорелігійними громадами. На прикінці XVIII ст. їх чисельність становила 110 тис. чоловік (близько 3.5 % усього населення). Основу єврейської соціальної організації становила територіальна громада (кегіла), яка зосереджувалась у міських поселеннях; у великих містах існували відокремлені єврейські квартали (гетто), громадське самоврядування (кагал).

Погребище.Синагога. Мал. Наполеона Орди, 1872

У другій половині ХІХ ст., після заохочувальних заходів царського уряду щодо переселення євреїв у міста, їх чисельність швидко зростає, виникають великі громади в Одесі та інших містах півдня. У 1857 р. у Новоросії вони становили вже 3.8 % від усього місцевого населення.

Хоча євреї належали переважно до міщанського та купецького стану, серед них значним було соціально-класове розшарування.

На початку ХІХ ст. у Новоросії було засновано ряд єврейських землеробських поселень, в яких жили євреї, що займалися сільським господарством. До середини ХІХ ст. на півдні України налічувалося 20 таких селищ, де мешкало 12 тис. чоловік. У кінці ХІХ ст. у Херсонській та Катеринославській губерніях налічувалось відповідно 26 і 17 єврейських сільських поселень.

Після жовтневого перевороту 1917 р. у зв'язку з ліквідацією «смуги осілості» більшість євреїв переселилася на лівобережжя та у найбільші міста України і Росії. За даними перепису 1926 р., у містах України проживало вже 60 % від усіх євреїв України, тоді як у 1897 лише 40 %. Євреї становили більшість населення у таких містах, як Житомир, Вінниця, Умань, Проскурів, Новоград-Волинський, Коростень, Овруч, Бердичів. На західноукраїнських землях згідно польського перепису 1921 року більшість євреїв проживало у таких містах, як Бучач, Чортків, Заліщики, Ковель, Дрогобич, Луцьк, Рівне, Станіслав, Тернопіль.

В наслідок міграційних процесів чисельність євреїв в Україні зменшилася за 1897—1926 рр. з 1 644,5 тис. до 1 565,5 тис. чоловік, у той час як у цілому по СРСР зросла з 2 430,4 тис. до 2 597, 4 тис.чоловік. Крім того, поряд із створенням у 1928 році Єврейської автономної області, куди виїхала і певна кількість українських євреїв, у 1924—1930 роках за допомогою ОЗЕТ в Україні було засновано 162 єврейських землеробських поселення, з яких утворили 5 єврейських національних районів:

До нашого часу, крім деяких кримських, єврейські сільські поселення не збереглися.

На прикінці 1920-х рр. загальна чисельність євреїв у сучасних межах України становила близько 2.5 млн. чоловік. У наступні роки чисельність єврейського населення значно зменшилась внаслідок міграційних та етнічних процесів і передусім їх масового винищення в роки другої світової війни.[7]

[ред.] Деякі відомі євреї

Докладніше у статті: :Категорія:Єврейські персоналії

[ред.] Дивіться також

[ред.] Виноски

  1. ↑ Population data from a 2006 study by The Jewish People Policy Planning Institute.
  2. ↑ http://www.mindspring.com/~jaypsand/
  3. ↑ Див.назви єврейского народу
  4. ↑ http://www.ukrstat.gov.ua/Perepis/PidsPer.html
  5. ↑ Народы мира: Историко-этнографический справочник. Москва 1988. ст 161.
  6. ↑ Хонігсман Я. С.,Найман А. Я. Евреи Украины (краткий очерк истории). Київ, 1992.— Ч.І.— ст 13.
  7. ↑ Кабузан В. М., Наулко В.І. Євреї на Україні, в СРСР і світі: чисельність і розміщення // Український історичний журнал. — 1991. — № 6; Беренштейн О. Демографічні аспекти життєдіяльності євреїв України у 20-30 роках ХХ ст.// Наук. зап. ІП і ЕНД. — Київ, 1998, вип.4, ст 10-17.

[ред.] Література


Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%B5%D1%97
Особисті інструменти