Мельхіор Лехтер
| Мельхіор Лехтер | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Melchior Lechter | ||||
|
| ||||
| Народження |
2 жовтня 1865[1][2][…] або 20 жовтня 1865[4] Мюнстер, Королівство Пруссія | |||
| Смерть | 8 жовтня 1937[1][2][…] | |||
| Рарон | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія | |||
| Діяльність | художник, друкар, графік | |||
| Брати, сестри | Anna Lechterd | |||
| Роботи в колекції | Національна галерея мистецтв і Музей мистецтва та історії культуриd | |||
|
| ||||
 Мельхіор Лехтер у Вікісховищі | ||||
Мельхіор Лехтер (нім. Melchior Lechter; 2 жовтня 1865, Мюнстер, Пруссія — 8 жовтня 1937, Рарон, Швейцарія) — німецький художник, графік, ілюстратор і вітражист, представник югендстилю.
Життя та творчість[ред. | ред. код]
Мельхіор Лехтер вже в юні роки проявляє обдарованість як художник. Цікавиться також музикою Ріхарда Вагнера і Ференца Ліста, філософськими роботами Артура Шопенгауера і Фрідріха Ніцше. У 14-річному віці починає вивчати живопис по склу. Відвідує заняття з малювання, графіки і дизайну в мюнстерській Художній школі.
У 1884 році їде в Берлін і вступає до місцевого Університету мистецтв, паралельно займаючись розписом по склу. У 1894 році відбувається перша виставка робіт Лехтера, після якої до нього приходить визнання. Особливе значення для художника мало знайомство з поетом Стефаном Ґеймом, яке перейшло в тісну дружбу. Лехтер оформлює кілька збірок поета, що вийшли друком у видавництві Georg Bondi Verlag.
У 1896 році проходить перша виставка малюнків по склу. До найбільш відомих з них можна віднести два вітражі на вікнах спальні художника на тему Трістана та Ізольди. У тому ж році він отримує замовлення на створення вітражів для церкви св. Симеона і так званого «Першого романського будинку» в Берліні. У 1898 році на замовлення меблевого фабриканта Якоба Палленберга Лехтер оформлює «зал Палленберга» у Музеї прикладного мистецтва, відкритому у Кельні.
За численні заслуги в мистецтві декорації художник був нагороджений Великою премією на Всесвітній виставці у Парижі.
У 1906 році Лехтер вступає в Теософське товариство Адьяр. У 1907 році отримує від влади провінції Вестфалія замовлення на дизайнерські роботи (створення вітражів) для нового приміщення Вестфальського музею в Мюнстері. Під час презентації цієї роботи в 1910 році у стінах музею проходить також перша велика ретроспективна виставка Мельхіора Лехтера. У 1923 році Лехтер дарує цьому музею своє творчу спадщину.
У вересні 1910 році художник разом з Карлом Вольфскелем їдуть в подорож до Індії. Впродовж п'яти місяців вони відвідують Цейлон, Мадрас і Бенгалію (річку Адьяр, місце поклоніння Теософського товариства Лехтера). Записки і щоденник з цієї подорожі, з ілюстраціями автора, згодом були видані Лехтером в заснованому ним видавництві «Einhorn Presse» невеликим тиражем (333 примірники).
Художник помер у Швейцарії під час відвідин могили австрійського поета Райнера Марії Рільке.
Література[ред. | ред. код]
- Georg Fuchs: Melchior Lechter. в: Deutsche Kunst und Dekoration 1 (1897—1898), S. 161—192.
- Jürgen Krause, Sebastian Schütze (вид.): Melchior Lechters Gegen-Welten. Kunst um 1900 zwischen Münster, Indien und Berlin. Westfälisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichte, Münster 2006, ISBN 3-88789-149-X .
- Wolfhard Raub: Melchior Lechter als Buchkünstler. Darstellung, Werkverzeichnis, Bibliographie, Köln: Greven, 1969
- Friedrich Wolters: Melchior Lechter. Hanfstaengel, München 1911 (з численними зображеннями робіт художника)
Галерея[ред. | ред. код]
-
Зал Палленберга в кельнському Музеї прикладного мистецтва (1900) -
Плакат до Великої берлінської художньої виставки (1897) -
Ілюстрація до «Сьомого кільця» Стефана Гейма (1907) -
«Березовий гай» (1929) -
Ескіз до «Посвячення біля містичного джерела» (1900)
Посилання[ред. | ред. код]
- Інвентаризація паперів Мельхіора Лехтера, 1879—1937 [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Коротка біографія [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118726935 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
|
